Малюнок мау пси-
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.
Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,
119
бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.
Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.
В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К. Юнг тiльки
виграв би в своєх аналiтичних пошуках, якби практикував од-
ночасний (цiлiсний) аналiз серiє малюнкiв сновидiнь одного й
того ж автора, виконаних за тривалий промiжок часу, а не
обмежувався поодиноким Єх аналiзом. Проте йому вдалося вло-
вити деякi важливi моменти, а саме, що в малюнку актуальне
"Я" вiдступау на периферiю, оскiльки вiдбувауться "перемiщен-
ня вгору iстотноє частини душi". Й цьому процесовi властива
доцiльнiсть, пiзнання якоє торкауться несвiдомих аспек-
тiв психiки. Зокрема, про логiку несвiдомого К. Юнг пише:
"Той, хто збирауться вивчати душу, не повинен сплутувати ЄЄ
зi свiдомiстю, iнакше вiн сам приховуу предмет свого дослiд-
ження вiд власного погляду"16.
Наша практика показуу важливiсть розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.
В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-
120
рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.
5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ
При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.
У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.
iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).
Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-
121
версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.
iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя цього факту закрiплюуться на рiвнi механiз-
му. За таких обставин результат нiби вiдходить у "тло", а в
центрi уваги - сам потяг, вiн у "ф i г у р о ю ".
"Нiжнi почуття, котрi, як правило, сильнiшi до одного з
батькiв, вичерпуються через розчарування вiд даремного "очi-
кування" задоволення ("насолоди"), або ж через ревнощi з при-
воду народження новоє дитини, що потрактовууться як зрада
"коханого" чи "коханоє".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.
Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,
119
бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.
Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.
В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К. Юнг тiльки
виграв би в своєх аналiтичних пошуках, якби практикував од-
ночасний (цiлiсний) аналiз серiє малюнкiв сновидiнь одного й
того ж автора, виконаних за тривалий промiжок часу, а не
обмежувався поодиноким Єх аналiзом. Проте йому вдалося вло-
вити деякi важливi моменти, а саме, що в малюнку актуальне
"Я" вiдступау на периферiю, оскiльки вiдбувауться "перемiщен-
ня вгору iстотноє частини душi". Й цьому процесовi властива
доцiльнiсть, пiзнання якоє торкауться несвiдомих аспек-
тiв психiки. Зокрема, про логiку несвiдомого К. Юнг пише:
"Той, хто збирауться вивчати душу, не повинен сплутувати ЄЄ
зi свiдомiстю, iнакше вiн сам приховуу предмет свого дослiд-
ження вiд власного погляду"16.
Наша практика показуу важливiсть розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.
В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-
120
рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.
5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ
При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.
У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.
iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).
Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-
121
версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.
iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя цього факту закрiплюуться на рiвнi механiз-
му. За таких обставин результат нiби вiдходить у "тло", а в
центрi уваги - сам потяг, вiн у "ф i г у р о ю ".
"Нiжнi почуття, котрi, як правило, сильнiшi до одного з
батькiв, вичерпуються через розчарування вiд даремного "очi-
кування" задоволення ("насолоди"), або ж через ревнощi з при-
воду народження новоє дитини, що потрактовууться як зрада
"коханого" чи "коханоє".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68