майстерностi в дозуваннi психокорекцiйних впливiв на
субукта й забезпечення поступального характеру його зусиль
самозмiн (бiхевiоризм);
забезпечення максимальноє матерiалiзацiє всiх виявiв психi-
ки субукта з мстою подальшого Єх аналiзу (академiчний пiдхiд).
Звiдси випливау, що професiоналовi в галузi психологiчноє
практики недоцiльно дотримуватися якоєсь однiує теорiє з тих,
що вже утвердилися в науковому свiтi. Адже психiка людини
у цiлiсною, й усi здобутки рiзних теорiй щодо неє мають допо-
могти психологовi використати вiдкритi ними закономiрностi
впливу на клiунта з метою актуалiзацiє власного потенцiалу та
психокорекцiйних зусиль у саморозвитку та самовдоскона-
леннi.
Керiвник групи з бiхевiорпстичними поглядами проводитиме
заняття не так, як керiвник з екзистенцiальною спрямованiстю,
й не так, як керiвник з гештальт-орiунтацiсю. Завдяки теоре-
тичнiй орiунтацiє складатимуться неповторнi характеристики
групового процесу, збiльшуватимуться чи зменшуватимуться
можливостi глибинно-психологiчного пiзнання психiки. Та не-
залежно вiд них група мау й спiльнi характеристики. Передусiм
цс сам факт динамiки групи, хоча вiдмiннiсть може бути в
характерi ного використання рiзними спецiалiстами з психоко-
рекцiйною метою.
2.1. ТЕОРЕТИЧНi МОДЕЛi
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ ПРАКТИКИ
2.1.1. ПСИХОАНАЛiТИЧНА МОДЕЛЬ
У цiй моделi акцент робиться на переживаннях досвiду дитин-
ства, травмуюча функцiя якого повязууться з характером (та
успiхом) розвязання проблем психосексуальних стадiй розвит-
ку. Мстою групового процесу у переведення несвiдомих конф-
лiктiв субукта в свiдомi й створення умов для повторного
переживання ним травмуючого досвiду дитинства з мстою ана-
лiзу та глибшого розумiння його ролi в долi людини.
Керiвник групи при цьому привертау увагу до проявiв "пе-
ренесення" та Єх актуалiзацiє на груповiй моделi, до "оживлен-
ня" минулого конфлiкту на сучаснiй ситуацiє тут i тепер". У
полi зору опиняються захисти, шо обуктивують витiсненi фiк-
сацiє. Дуже активно практикуються спонтаннi вербальнi асоцi-
ацiє, завдяки психоаналiзовi вiдкривауться можливiсть
проникнути в сутнiсть травмуючих вражень дитинства, що
спричиняють затримку в розвитку (iнфантильну фiксацiю).
Психоаналiтичний пiдхiд у контекстi нашоє груповоє прак-
тики АСПН на основi iнтерпретацiє малюнкiв проаналiзовано в
розд. 5 i 6.
2.1.2. ЕКЗИСТЕНЦiЙНО-ГУМАНiСТИЧНА
МОДЕЛЬ
У вiдповiдностi з цiую моделлю стан людини мас розглядатися
з точки зору мети, вибору свободи й вiдповiдальностi. Представ-
ники цiує моделi вважають, що люди визначають себе. вiдчува-
ють свою гiднiсть у залежностi вiд наявностi можливостей
вибору i його реалiзацiє в дiях.
Вихiдна позицiя полягау в тому, що люди потенцiйно мають
здатнiсть розширити свою самосвiдомiсть, а цс веде Єх до бiльшоє
свободи й вiдповiдальностi через переборення екзистенцiйних
тривог i страхiв. У цiй моделi пiдкреслюуться, що тривога у
функцiую усвiдомлюваного вибору, пошуку значень i цiнно-
стей. У контекстi даноє теорiє визнаними у факти, що людина
самотня, фокусууться увага на актуальностi звязку людини з
людиною, на важливостi розумiння смертi для пiдкреслення
значущостi життя, важливостi самоактуалiзацiє (самореалiза-
цii), на субуктивностi внутрiшнього свiту людини.
Роль керiвника такоє групи в стимулюваннi єє членiв до
рефлексiє та розумiння субуктивного, неповторного свiту iншоє
людини й до встановлення аутентичних (справжнiх) контактiв.
Керiвник акцентуу увагу на актуальному, на тому, що екзи-
стенцiально-гуманiстичнi теорiє iменують принципом "тут i те-
пер". Психотерапiя грунтууться на змiнi ставлення до травму-
ючих факторiв, на визначеннi мсти життя,
2.i.З. МОДЕЛЬ ГРУПИ, ЦЕНТРОВАНОЄ
НА КЛiтНТi
Ця модель грунтууться на припущеннi, що люди мають урод-
женi прагнення до повноє реалiзацiє свого потенцiалу. В групi
створюються максимально сприятливi умови для самодослiд-
ження в собi таких аспектiв, в якi ранiше не сягала свiдомiсть.
Атмосфера такоє групи характеризууться вiдкритiстю, чеснiстю,
можливiстю вираження будь-яких почуттiв, незалежно вiд Єх-
ньоє валентностi, взаумною увагою, пiдтримкою, щирiстю, що
iменууться теоретиками безумовним позитивним ставленням.
Роль керiвника такоє групи, перш за все, полягау у вироб-
леннi психологiчноє захищеностi и пiдтримки членiв групи, у
створеннi умов для ефективного спiлкування на площинi спон-
танностi, щиростi та взаумоприйняття одним одного без осуду
и оцiнок. Пiдгрунтям таких стосункiв у емпатiя. Активнiсть
керiвника проявляуться в уважному, емпатiйному слуханнi, без
оцiнок у чорно-бiлих категорiях, вiдображаючи поведiнку чле-
нiв групи аби вони могли робити для себе висновки, допомага-
ючи єм у цьому професiйними iнтерпретацiями та розяснен-
нями.
2.1.4. ГЕШТАЛЬТ-МОДЕЛЬ
Ця модель групи мау на мстi надання допомоги людям в акту-
алiзацiє незавершених справ дитинства. Акцент робиться на
визнаннi особистоє вiдповiдальностi субукта за все те, що вiн
робить i думау. Проговорювання душевних травм дитинства в
такiй групi пiдмiняуться моделюванням i психодрамою, щоб
субукт пережив Єх заново, "занурився в них", вивчив причини
таких травмуючих переживань i розвязав своє проблеми.
Метою такоє груповоє роботи у забезпечення внутрiшньоє
цiлiсностi "Я" субукта шляхом прийняття в собi деяких, до того
вiдчужуваних, частин психiки. Завдання керiвника полягау не
в тому, щоб пояснювати (трактувати) поведiнку членiв групи,
а в тому, щоб допомогти Єм визначити емоцiйнi моменти свого
досвiду, повязанi з певними незавершеними справами, якi не-
гативно впливають на актуальну поведiнку. Велика увага при
цьому звертауться на трактування власноє поведiнки самими
учасниками психокорекцiє. Всi гештальт-вправи зорiунтованi на
посилення рiвня усвiдомлення власноє поведiнки, єє причин, що
зумовлюу надалi конструктивнi змiни поведiнки.
2.1.5. ФЕНОМЕНОЛОГiЧНИЙ ПiДХiД
ДО ПСИХОКОРЕКЦiЄ
Вiдомо, що поняття феномен грецького походження, воно
означау явище, що виникау в свiдомостi субукта й не завжди
адекватно вiдображау обуктивну дiйснiсть. Представником цього
пiдходу в контекстi груповоє психокорекцiє у Антонiо Менегеттi,
працi якого останнiм часом перекладенi росiйською мовою .
А. Менегеттi довго був священиком i мав змогу вивчати
внутрiшнiй свiт людини. Пiзнiше захопився груповою психоте-
рапiую й працював у царинi психоаналiзу. Йому близькi позицiє
К. Юнга, К. Роджерса, А. Маслоу, Е. Фромма та iн. У полi його
зору - феноменальний план бачення людини, план буття -
"онтос". Своу вчення А. Менегеттi назвав онтопсихологiсю ("ло-
гос" - дослiдження).
Онтопсихологiя виникла в клiнiчних умовах i засвiдчила
себе як ефективна методика лiкування неврозiв, а також вiд-
крила в кожнiй людинi енергетичне ядро, що створюуться влас-
ною волею й проявляу себе в усiх процесах життудiяльностi. Це
ядро називауться "iн-се" ( сутнiсть у собi).
iн-се - це невидима душа людини, форма свiдомостi, при-
сутня в реальностi кожноє особистостi. Менегеттi показуу, що
соцiалiзацiя особистостi здiйснюуться зi шкодою для єє iн-се.
Тому iн-се, хоч i у удиною реальною силою, майже не проявляу
себе зовнi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68