Аналiз малюнкiв ми будуумо, спираючися на феноменоло-
гiчний пiдхiд, який передбачау врахування розумiння малюнка
самим автором. Тому вмiння аналiзувати малюнки межуу з
мистецтвом, яким потрiбно оволодiвати в самiй практицi. iнту-
єцiя дослiдника розвивауться в процесi багаторiчноє працi, в
результатi чого виробляуться здатнiсть до бачення й прогнозу-
вання психiки в несвiдомих єє проявах, обуктивованих малюн-
ком. Феноменологiчний пiдхiд до розумiння малюнка поуд-
нууться з психоаналiтичним, який незмiнно мау справу з не-
повторним поведiнковим матерiалом пацiунта, i це виводить на
каузальнi аспекти симптомiв.
Звернiмося до iсторiє виникнення психоаналiтичноє iнтер-
претацiє комплексу малюнкiв.
В психокорекцiйних групах АСПН тематика малюнкiв, якi
виконувались учасниками занять, поступово розширювалась.
Проте аналiз малюнкiв, перебуваючи в полонi традицiй, ми
проводили за окремими темами, що не приносило бажаних ус-
пiхiв у пiзнаннi несвiдомого. Ми вiдступали вiд тестових iнтер-
претацiй i покладалися радше саме на дiалог з автором та на
пояснення малюнка самими членами групи. Це пiдтримувало
мотивацiю такоє роботи.
Пiд час аналiзу вербальна (словесна) й невербальна (малюн-
кова) продукцiє набували рiвноправностi. Ми стали помiчати,
що аналiз малюнкiв за окремими темами та ще в рiзнi днi роботи
в групi спонукав нас апелювати до тих чи тих елементiв ма-
люнкiв. Це напружувало память, хоч приносило успiх у пер-
ших спробах виводити логiчнi звязки мiж образною продукцiую
одного й того ж автора, представленою за рiзними темами.
Цьому сприяли як форма, так i колiр малюнкiв. Потреба в
цiлiсному "поздовжньому" аналiзi малюнкiв зародилася сама
собою у звязку з численнiстю малюнкiв. Нас нiколи не вабило
поелементне його тлумачення, яке фактично вiдчужувало ма-
люнок вiд iндивiдуальноє особистiсноє неповторностi автора.
Емпiричний матерiал переконував, що баченню цiлiсноє кар-
тини тенденцiй несвiдомого сприяу як тематика малюнкiв, так
i Єхня кiлькiсна динамiка, яка характеризувалася в нашiй гру-
повiй практицi зростанням: 3, 5, б, 10, 12 малюнкiв, щоправ-
да - за окремими темами. Зрозумiло, що в процесi такоє
динамiки ми не могли пiдозрювати про тi результати, яких
можемо досягти при одночасному аналiзi малюнкiв. Проте ми
невпинно продовжували цю роботу. Одного разу, суто випадко-
во, нам довелося проаналiзувати воднораз усi малюнки автора
(який не здав Єх вчасно), i ми не розклали Єх за темами до
малюнкiв усiує групи. Вiдтодi тематика малюнкiв розширилася:
тепер опрацьовууться 38 тем.
Пiд час аналiзу ми розкладаумо малюнки в однiй площинi,
аби краще бачити цiлiсну образну картину й мати можливiсть
проводити аналогiє.
Чи можуть бути введенi iншi теми, iншi Єх формулюванняi
Ми певнi, що так, але вони мають бути близькими до тих, що
вже у, бо визначальний набiр тем грунтовно й рiзнобiчне вiдо-
бражау психiку автора. Тематика комплексу малюнкiв побудо-
вана так, щоб можна було обуктивувати найрiзноманiтнiшi
аспекти психiки, повязанi з впливом сiмє, ставленням до iнших
людей, до самого себе, до професiйно-службових аспектiв влас-
ного життя, до факту власноє смертi, до пережитих драм, надiй
на щастя та свого небуття. Сила впливу пережитого досвiду, як
на лакмусовому паперi, проявляуться в малюнках з абстракт-
ними темами: "Чоловiк, жiнка i Я", "Неiснуюча тварина", "Я
серед людей". Завдяки таким малюнкам, якi всебiчно обукти-
вують власний досвiд, можна виявити силу впливу пережитого.
Ми виходимо з низки теоретичних передумов про те, що не-
свiдомому притаманна активнiсть - "угору!", тобто прагнення
виразитися в продуктах дiяльностi, особливо там, де задiяна мо-
торика, яка знижуу вербальний контроль. Про активний харак-
тер несвiдомого промовляу той факт, що в процесi графiчного
зображення теми несвiдоме нерiдко починау бiльшою мiрою ви-
значати змiст малюнка, нiж першопочаткова тема. Саме тому
ми, бувау, "переназиваумо" малюнок, у ходi аналiзу даумо йому
ще й iншу назву, адекватну насправдi вираженому змiстовi. iн-
коли автор самостiйно виконуу малюнок за назвою, якоє нема в
списку, але вона у для нього актуальною, наприклад "Бiль". От-
же, як бачимо, в процесi аналiзу назви малюнкiв поступово вiд-
суваються на заднiй план, особливо з моменту переходу на
формулювання логiки несвiдомого. На цьому етапi в центрi уваги
перебувають такi характеристики в усiує малюнковоє продукцiє,
як цiлiснiсть i логiчна послiдовнiсть, системнiсть.
За допомогою психодинамiчноє iнтерпретацiє малюнкiв, яка
передбачау iнтелектуалiзацiю зображень самим автором, маумо
змогу прослiдкувати взаумозвязки мiж його свiдомим i несвi-
домим. Процедурнi аспекти такого дослiдження будуються ли-
ше на матерiалi "тут i тепер", проте цi горизонталi
визначаються активнiстю несвiдомих аспектiв психiки, що за-
являють про себе по вертикалi. Дiагностико-корекцiй-
на процедура полягау в зосередженнi уваги на системних
характеристиках несвiдомого, якi спрямовують особистiснi про-
грами людини, що виражаються в тенденцiях поведiнки.
Хоча методика цiлiсного аналiзу комплексу психомалюнкiв
i зародилася в царинi груповоє психокорекцiє, вона дау такий
сильний психодiагностичний ефект, який починау конкурувати
з груповим психокорекцiйним. А за глибиною, цiлiснiстю й
системнiстю психодiагностичних висновкiв дуже часто навiть
перевершуу груповий ефект. Особливо це проявляуться в роботi
з людьми потайними, неконтактними, соромязливими, якi вiд-
чувають непереборнi труднощi у вербалiзацiє думок i почуттiв
та в рефлексивнiй активностi загалом. У такому випадку виру-
час малюнок. У процесi цiлiсного аналiзу комплексу тематич-
них психомалюнкiв ми несамохiть наблизилися до психоана-
лiзу в його базових концептуальних параметрах завдяки тим
результатам, якi неминуче продукувались такою роботою.
5.4. ТЕОРЕТИЧНi ПЕРЕДУМОВИ
ПСИХОАНАЛiТИЧНОГО РОЗУМiН-
НЯ КОМПЛЕКСУ ПСИХОМАЛЮНКiВ
Теоретичнi передумови iнтерпретацiє комплексу психомалюн-
кiв виросли на самому емпiричному матерiалi цiлiсного Єх ана-
лiзу. Сама емпiрика вказувала на дiувiсть певних закономiр-
ностей психiки, вiдкритих 3. Фрейдом, якi формуються у
субукта з раннього дитинства й повязанi з душевним тяжiнням
до близьких людей (вихователiв).
Сам по собi цей факт у цiкавим для психологiчноє науки,
тому якраз на роботi з вербальною (словесною) продукцiую
пацiунта вирiс ортодоксальний психоаналiз. 3. Фрейд - його
засновник - не працював iз графiчною (малюнковою) продук-
цiую пацiунта. Психоаналiтична процедура орiунтувалася на
самоусунення "Я" вiд контролю та критики вiльних асоцiацiй i
вимог логiчноє, смисловоє удностi висловлювань пацiунта. Звер-
таючись до структурних компонентiв психiки, вiдкритих
3. Фрейдом - "Над-Я", "Я" та "Воно", - можна констатувати,
що психоаналiз у процесi дослiдження передбачау нейтралiза-
цiю функцiй "Над-Я" обiцянкою приймати без критики та осуду
iiб
будь-якi прояви "Воно", тобто прояви несвiдомого. Але, по сутi,
словесна форма вираження вже нiвелюу вiльний прояв iнстинк-
тивних потягiв "Воно", бо "Слово" - це iнструмент вираження
свiдомого (хоч i не тiльки). Пiдтримуумо думку А.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68