У цілому суспільне виробництво включає, по-перше,
виробництво матеріальних і нематеріальних благ і, по-
друге, матеріальних і нематеріальних послуг (сферу па-
слуг) .
В Україні у сфері матеріального виробництва в 1993 р.
працювало 72,6 % населення, зайнятого у народному гос-
подарстві, а в нематеріальному виробництві - 27,4 %.
Така пропорція свідчить про недостатній розвиток нема-
теріального внробвицтва, зокрема сфери послуг. Водночас
це є свідченням низької продуктивності сфери матеріаль-
Вяробництао
Iм
ЮТ)
>--
.
"1
і-мате
іріалміе 1
, -<


/
" \ ,
иатсрімни
х
матер
ії
льн
их
всматсріиоввх
ВСМIТОрМ
ЛіВИЯ
благ
пос.
луг
послуг
пг

Сфера послуг
Малюнок 9. Поділ сусгільного виробництва на матеріальне
і немвтеріадиіе
21

ного виробництва, яка охоплює більшу частину зайнятих
у народному господарстві. В індустріальне розвинутих кра-
їнах на сферу нематеріального виробництва припадає біль-
ше половини зайнятих.
Структура виробництва може розглядатися і з повипії його
поділу на первинне, вторинне та третинне (див. мал. 10).
Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої
діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво грунтується на б-посеред-
ньому привласненні того, що дає людині природа. До
первинного виробництва належать сільське гоогдарство
(землеробство і тваринництво), гірничодобувна промисло-
вість, лісівництво, рибальство.
Вторинне виробництво грунтується на первинному
і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної
промисловості, що створюють засоби виробництва та про-
дукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво, що є похідним від первин-
ного та вторинного,- це створення різноманітних послуг.
Останні поділяються на такі, що обслуговують виробницт-
во, та на особисті.
Сукупність галузей, що обслуговують виробництво,
становить виробничу інфраструктуру. Це - транс-
порт, звязок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, інфор-
мація, реклама, консультації з управління. Галузі, які
надають особисті послуги людині, задовольняють її соці-
альні і духовні потреби, становлять соціальну інфра-
структуру.
Послуги виробничого характеру надають оптовий та
роздрібний торговці, банкір, страховий та рекламний аген-
ти, брокер, водій та звязківець. Особисті послуги люди
одержують від лікарів, учителів, редакторів, адвокатів,
письменників, психологів.


ВвроС
ішцтво



Первшмс
(безпосереднє

Вто(
(прод
о
рввве
вжеоая


Треін-в
(вяровоаягао
привласвенвя

вервв
нвого)


послуг)
ресурсів прароди)







Малюнок 10- Поділ суспільного виробництва на первинне,
вторинне і третинне
22

В економічній теорії і практиці застосовують й інші
варіанти структурного аналізу суспільного виробництва,
зокрема галузеву, територіальну та інші структури.
Фактори виробництва. Процес виробництва завжди є
результатом взаємодії певних факторів, які в економічній
науці називають факторами виробництва або виробничими
ресурсами. Розрізняють матеріально-речові та особисті
фактори виробництва. В свою чергу, матеріально-речові
фактори поділяються на засоби виробництва, створені лю-
диною (капітал), і природні фактори, що обєднуються
поняттям <земля>. Особистий фактор визначається понят-
тям <праця>.
Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль.
Відомий англійський економіст У. Петті ще у XVII ст.
підкреслював, що земля - мати багатства. Ї понині зна-
чення цього фактора не зменшується. Земля - це засіб
праці, створений природою. Поняття <земля> як фактор
виробництва має широкий зміст: земля є одночасно опе-
раційним базисом виробництва (в промисловості), схови-
щем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу),
природною основою сільськогосподарського виробництва
(орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві
земля - це й основний засіб праці, і предмет праці.
Праця як фактор виробництва охоплює людські ресур-
си: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рі-
вень, виробничий досвід тих, хто зайнятий у виробництві.
Відомо, що з розвитком суспільного виробництва вдоскона-
люються й істотно змінюються засоби виробництва, виникає
повністю автоматизоване і роботизоване виробництво, не-
трудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора
при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає.
Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впли-
вом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби
виробництва і вся його технологія, відповідно виникає потре-
ба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво
стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує
наукового забезпечення. По-третє, виробництво розвязує
дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби
людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й
управління. По-четверте, зростає екологічна складність ви-
робництва внаслідок зростання промислового навантаження
на природу, порушення стійких звязків в екологічному сере-
довищі, зростання потенційно негативного впливу вироб-
ництва на природу. По-пяте, зростає частка ризикових ви-
робництв (наприклад, атомна енергетика), що вимагає від
23

людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічно-
го напруження.
Iз зростанням ролі особистого фактора зростають вимоги
до кваліфікації працівників, їхньої компетевтності, до знань
організації виробництва, ринкової діяльаості, нарешті, до
загальноосвітнього рівня. Культурва, освічена людина інак-
ше розуміє відповідальність, є ініціативнішою, вимогливі-
шою до себе. Основи знань з багатьох наук людина здобуває
в школі, там же закладаються основи її світогляду. Тому
школа відіграє не менше значення у творенні майбутнього
фахівця, ніж, скажімо, професійне училище, коледж чи
університет.
< Капітал як фактор виробництва являв собою майно (за-
соби виробництва), що належить підприємцям або іншим
власникам і використовується в процесі створення товарів і
послуг. Особливістю капіталу є те, що вій має бути кимось
нагромаджений, створений. Капітал існує лише у продук-
тивному використанні, саме тоді, коли його власники одер-
жують доходи від користування та володіння своїм майном.
Матеріально-речова основа капіталу - засоби та пред-
мети праці - перебуває у процесі постійних змін. Ті
зміни, що започатковані в середині XX ст., наживаються
науково-технічною революцією. Вона має такі ознаки;
широке застосування автоматично діючих машин, ро-
ботів (аж до заводів-автоматів), створення гнучких вироб-
ничих систем (ГВС), здатних до швидкої перебудови на
нові виробничі програми;
масове застосування мікроелектроніки і нових засобів
збирання, опрацювання і передачі інформації, використан-
ня компютерів у виробництві, торгівлі, банківській сфері,
освіті, побуті;
переворот в енергетиці - використання електричної
енергВ, добутої з атомної та ядерної;
застосування принципово нових предметів праці (поліме-
рів, кераміки, напівпровідникових і надтвердих матеріалів);
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62