Критерієм раціональності, тобто правильності
організації, економіки є її здатність задовольняти потреби
людей за наявних, обмежених виробничих ресурсів.
Хто може бути субєктом (дійовою особою) еконо-
мічних відносин?
Економіка - складна система, що постійно розвива-
ється, змінюється. Відповідно змінюються і субєкти еко-
6
немічних відносин. Так, у період середньовіччя такими
субєктами були: власник землі і залежний селянин, це-
ховий майстер і його учень, мандрівний торговець і лихвар,
чиновник, що уособлював королівську владу, і громадянин
вільного міста та ін.
Субєктами сучасної економіки є підприємець-менед-
жер, робітник, який працює за контрактом, фермер, під-
приємець-банкір, власники цінних паперів, вкладники
коштів у банк, підприємство як юридична особа і держава
в особі центрального банку, міністерства фінансів, цен-
тральних і місцевих органів влади. Відмінність між субєк-
тами економічних відносин періоду середньовіччя та су-
часними очевидна й істотна.
Оскільки економіка - складна і багатовимірна система,
то в ній, залежно від кута зору, можна виділяти різних
субєктів економічних відносин.
Якщо розглядати економіку під кутом зору руху това-
рів і доходів, то субєктами економічних відносин є до-
машні господарства, підприємства-виробники, що постача-
ють на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає
частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на
придбання певних товарів і послуг. Для економіки командно-
адміністративного типу, якою була економіка України та ін-
ших соціалістичних країн, рух товарів і зворотний рух гро-
шей не був визначальним. Тоді діяли відносини ієрархії, що
складалися при розподілі виробничих ресурсів, а головними
субєктами економіки ставали центральні органи державної
влади, органи галузевого та територіального управління,
підприємства, окремі працівники.
Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі-
продажу, то субєктами економічних відносин є прода-
вець, який пропонує продукцію, і покупець, який формує
на неї попит.
Якщо розглядати економіку під кутом зору організації
ринкових відносин, то їх субєктами є банки, страхові
компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної
та оптової торгівлі.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
розподілу, то їх субєктами будуть одержувачі різних
доходів: найманий працівник як власник зарплати, під-
приємець як власник прибутку, акціонер як власник ди-
віденду на акцію, міністерство фінансів як збирач держав-
них податків.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
власності, то їх субєктами є ті, хто володіють певними
виробничими ресурсами. Власниками ресурсів можуть бу
окремі особи, партнерські, акціонерні, приватні, державні
і кооперативні підприємства, муніципальні і центральні
органи державної влади.
Отже, чим складнішим стає економічне життя суспіль-
ства, тим більше буде різних дійових осіб (субєктів) еко-
номіки.
Постає нове запитання: для чого і як вивчає економічна
наука економічні явища! Щоб відповісти на це запитання,
скористаємося схемою (див. мал. 1). Вона відображає три
етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка
теорії, обгрунтування економічної політики. Буває, що еко-
номічне дослідження зупиняється на другому етапі - роз-
робці теорії і не досягає етапу втілеяяя її висновків у
економічній політиці.
Збирання фактів - це нагромадження певних даних,
їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо спо-
живання, то потрібно мати дані про рівеяь доходів спо-
живачів (мінімальну і середню зарплату), рів<<ь цін, струк-
туру споживання.
Економічна теорія - це спроба пояснити певні явища. З
цією метою факти впорядковують, шукають між ними звяз-
ки, роблять узагальнення. Нехай, наприклад, на підставі
фактів зроблено висновок про зниження рівня споживання
на 15 %. Фахівці шукають звязок цього явища з іншими. У
нашому випадку це можуть бути: інфляційне зростання цін,
збільшення податків, зменшення державних пільг та ін. Щоб
перевірити правильність припущення про причину знижен-
ня рівня споживання, потрібно знову звернутися до фактів,
які або спростовують, або підтверджують існування звязку
між тим явищем, що досліджується, й іншими. Це і відобра-
жає зворотна стрілка на схемі - від теорії до фактів. Iстотні
звязки, що повторюються, формулюються як принципи, за-
кономірності, тенденції, закони.
Крім теорії як пояснення звязків між окремими яви-
щами, існує теорія як система поглядів, що грунтуються
на певних вихідних положеннях. На основі таких вихідних
положень виникають учення, напрями, школи в економіч-
ній науці.
Досягнення економічної науки, висновки економічної
теорії використовуються при розробці економічної політики.
Iснують економічні радники при вищих урядових особах,
економічні розділи в програмах політичних партій. Але не
завжди і не всі теорії стають політикою урядів. Це зумов-
лено, по-перше, тим, що існують різні і навіть протилежні
8
---
Обгрунтупиия
Збери>
Розробка
пмомічяоі
фтгії
теорії
похі-тхв
Малюнок 1
теорії щодо одних і тих самих явищ. Наприклад, кри-
зову ситуацію в Україні на початку 90-х років Рух Укра-
їни пояснював інакше, ніж, скажімо, соціалістична партія.
По-друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих
змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних си-
туаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необ-
хідно керуватися не лише теорією, а й просто здоровим
глуздом.
Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає
бажаних результатів, тобто якщо її пояснення дійсності не
справджуються, то теорії коригуються, доповиюються,
оновлюються, іноді до старої назви теорії додається частка
<нео> (<новий>), наприклад: неокласична економічна те-
орія. Це відображено на схемі (мал. 1) зворотною стріл-
кою від етапу економічної політики до етапу розробки
теорії.
Отже, мета економічного дослідження - розробка теорЯ
і втілення її в економічній політиці.
Розглянемо, яке значення має економічна наука у жиггі
суспільства в цілому та окремої людини. Для цього ско-
ристуємося схемами (див. мал. 2 і 3).
Значення економічної науки в житті суспільства про-
являється щонайменше у двох напрямах: у розробці прин-
ципів економічної політики і в сприянні демократизації
суспільства.
Економічна наука пояснює звязки між явищами, форму-
лює принципи, які допомагають розвязувати проблеми без-
робіття, інфляції, бідності, бюджетного дефіциту та Iн.
Економічна наука сприяє демократизації суспільного
життя. Відомо, що найнеобхідвйшим проявом демократичної
органіаації суспільства є виборність органів влади. Важли-
вою умовою проведення дійсно демократичних виборів є еко-
номічна інформованість не лише тих, хто претендує на вла-
ду, а й тих, хто обирає. Урядовці, політичні діячі змушеиі
давати відповіді на важливі економічні питання: чи можливе
здійснення соціальних програм, що спричинило падіння кур-
су грошей, як доцільно змінити систему оподаткування?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62
організації, економіки є її здатність задовольняти потреби
людей за наявних, обмежених виробничих ресурсів.
Хто може бути субєктом (дійовою особою) еконо-
мічних відносин?
Економіка - складна система, що постійно розвива-
ється, змінюється. Відповідно змінюються і субєкти еко-
6
немічних відносин. Так, у період середньовіччя такими
субєктами були: власник землі і залежний селянин, це-
ховий майстер і його учень, мандрівний торговець і лихвар,
чиновник, що уособлював королівську владу, і громадянин
вільного міста та ін.
Субєктами сучасної економіки є підприємець-менед-
жер, робітник, який працює за контрактом, фермер, під-
приємець-банкір, власники цінних паперів, вкладники
коштів у банк, підприємство як юридична особа і держава
в особі центрального банку, міністерства фінансів, цен-
тральних і місцевих органів влади. Відмінність між субєк-
тами економічних відносин періоду середньовіччя та су-
часними очевидна й істотна.
Оскільки економіка - складна і багатовимірна система,
то в ній, залежно від кута зору, можна виділяти різних
субєктів економічних відносин.
Якщо розглядати економіку під кутом зору руху това-
рів і доходів, то субєктами економічних відносин є до-
машні господарства, підприємства-виробники, що постача-
ють на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає
частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на
придбання певних товарів і послуг. Для економіки командно-
адміністративного типу, якою була економіка України та ін-
ших соціалістичних країн, рух товарів і зворотний рух гро-
шей не був визначальним. Тоді діяли відносини ієрархії, що
складалися при розподілі виробничих ресурсів, а головними
субєктами економіки ставали центральні органи державної
влади, органи галузевого та територіального управління,
підприємства, окремі працівники.
Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі-
продажу, то субєктами економічних відносин є прода-
вець, який пропонує продукцію, і покупець, який формує
на неї попит.
Якщо розглядати економіку під кутом зору організації
ринкових відносин, то їх субєктами є банки, страхові
компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної
та оптової торгівлі.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
розподілу, то їх субєктами будуть одержувачі різних
доходів: найманий працівник як власник зарплати, під-
приємець як власник прибутку, акціонер як власник ди-
віденду на акцію, міністерство фінансів як збирач держав-
них податків.
Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин
власності, то їх субєктами є ті, хто володіють певними
виробничими ресурсами. Власниками ресурсів можуть бу
окремі особи, партнерські, акціонерні, приватні, державні
і кооперативні підприємства, муніципальні і центральні
органи державної влади.
Отже, чим складнішим стає економічне життя суспіль-
ства, тим більше буде різних дійових осіб (субєктів) еко-
номіки.
Постає нове запитання: для чого і як вивчає економічна
наука економічні явища! Щоб відповісти на це запитання,
скористаємося схемою (див. мал. 1). Вона відображає три
етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка
теорії, обгрунтування економічної політики. Буває, що еко-
номічне дослідження зупиняється на другому етапі - роз-
робці теорії і не досягає етапу втілеяяя її висновків у
економічній політиці.
Збирання фактів - це нагромадження певних даних,
їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо спо-
живання, то потрібно мати дані про рівеяь доходів спо-
живачів (мінімальну і середню зарплату), рів<<ь цін, струк-
туру споживання.
Економічна теорія - це спроба пояснити певні явища. З
цією метою факти впорядковують, шукають між ними звяз-
ки, роблять узагальнення. Нехай, наприклад, на підставі
фактів зроблено висновок про зниження рівня споживання
на 15 %. Фахівці шукають звязок цього явища з іншими. У
нашому випадку це можуть бути: інфляційне зростання цін,
збільшення податків, зменшення державних пільг та ін. Щоб
перевірити правильність припущення про причину знижен-
ня рівня споживання, потрібно знову звернутися до фактів,
які або спростовують, або підтверджують існування звязку
між тим явищем, що досліджується, й іншими. Це і відобра-
жає зворотна стрілка на схемі - від теорії до фактів. Iстотні
звязки, що повторюються, формулюються як принципи, за-
кономірності, тенденції, закони.
Крім теорії як пояснення звязків між окремими яви-
щами, існує теорія як система поглядів, що грунтуються
на певних вихідних положеннях. На основі таких вихідних
положень виникають учення, напрями, школи в економіч-
ній науці.
Досягнення економічної науки, висновки економічної
теорії використовуються при розробці економічної політики.
Iснують економічні радники при вищих урядових особах,
економічні розділи в програмах політичних партій. Але не
завжди і не всі теорії стають політикою урядів. Це зумов-
лено, по-перше, тим, що існують різні і навіть протилежні
8
---
Обгрунтупиия
Збери>
Розробка
пмомічяоі
фтгії
теорії
похі-тхв
Малюнок 1
теорії щодо одних і тих самих явищ. Наприклад, кри-
зову ситуацію в Україні на початку 90-х років Рух Укра-
їни пояснював інакше, ніж, скажімо, соціалістична партія.
По-друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих
змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних си-
туаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необ-
хідно керуватися не лише теорією, а й просто здоровим
глуздом.
Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає
бажаних результатів, тобто якщо її пояснення дійсності не
справджуються, то теорії коригуються, доповиюються,
оновлюються, іноді до старої назви теорії додається частка
<нео> (<новий>), наприклад: неокласична економічна те-
орія. Це відображено на схемі (мал. 1) зворотною стріл-
кою від етапу економічної політики до етапу розробки
теорії.
Отже, мета економічного дослідження - розробка теорЯ
і втілення її в економічній політиці.
Розглянемо, яке значення має економічна наука у жиггі
суспільства в цілому та окремої людини. Для цього ско-
ристуємося схемами (див. мал. 2 і 3).
Значення економічної науки в житті суспільства про-
являється щонайменше у двох напрямах: у розробці прин-
ципів економічної політики і в сприянні демократизації
суспільства.
Економічна наука пояснює звязки між явищами, форму-
лює принципи, які допомагають розвязувати проблеми без-
робіття, інфляції, бідності, бюджетного дефіциту та Iн.
Економічна наука сприяє демократизації суспільного
життя. Відомо, що найнеобхідвйшим проявом демократичної
органіаації суспільства є виборність органів влади. Важли-
вою умовою проведення дійсно демократичних виборів є еко-
номічна інформованість не лише тих, хто претендує на вла-
ду, а й тих, хто обирає. Урядовці, політичні діячі змушеиі
давати відповіді на важливі економічні питання: чи можливе
здійснення соціальних програм, що спричинило падіння кур-
су грошей, як доцільно змінити систему оподаткування?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62