норма процента по державному
боргу становила 2,2 %?
Тема 6. Грошова політика держави
Грошовою називають політику, головна мета якої - здійс-
нювати регулювання кредитів, ставок банківського процента
і грошової маси. Провідна роль у цьому регулюванні нале-
178
жить центральному (національному) банку країни. В схемі
макроекономічного кругообігу ми залишили поза увагою,
звідки держава одержує гроші на покриття державного боргу
і дефіциту платіжного балансу, звідки беруть гроші підпри-
ємства для інвестицій і розширення виробництва, а домашні
господарства - для придбання дорогих речей довгостроко-
вого користування. Тепер нас цікавитимуть саме ці питання.
Ми зосередимо увагу на ринку кредитів і ринку грошей.
Для зясування того, що таке ринок кредитів, знову
скористаємося схемою (див. мал. 56). Функціонування рин-
ку кредитів повязане з такими субєктами господарської
діяльності: домашніми господарствами, підприємцями, дер-
жавним сектором, закордонними кредиторами.
Домашні господарства постачають на ринок кредитів
власні заощадження і формують попит на позички, най-
частіше - на кредити для придбання побутових предметів
довгострокового користування: автомобілів, будинків та ін.
Підприємці на ринку кредитів пропонують тимчасово
вільні кошти, які утворюються, наприклад, після продажу
партій товарів до початку нового виробничого циклу, а
також під час нагромадження амортизаційного фонду. Вони
формують попит на кошти для інвестицій у розширення
виробництва.
Держава постачає на ринок кредитів кошти і може
одержувати з нього позички для покриття державного
боргу.
Iноземці пропонують на ринку кредитів вільні кошти
й одержують кредити. Дефіцит платіжного балансу, який
виникає в результаті зовнішньоекономічної діяльності, фі-
нансується за рахунок іноземного боргу. Активне сальдо
платіжного балансу означає, що надаються кредити за
кордон.
Підпрнсмці
Дерх-
ввй
сектор
-
>
4
-
Рннок
креди
ті>
4
-
-
-
-
>
Зарубіжні
країни
ї ,
.
господарств
Малюнок 56. Ринок кредитів
179
Винагорода, що її одержує власник грошей, який надав
їх користувачеві у вигляді позички, називається позичко/
вим процентом. Винагорода, що її одержує баик, надаючи
кредити своїм клієнтам, називається банківським процен-
том за кредит. Саме банківський процеят виконує на
кредитному ринку стимулюючу або стримуючу роль, за-
охочує або, навпаки, зменшує зацікавленість у кредиті.
Банківський процент як явище ринкової економіки фор-
мується під впливом попиту на гроші та їх препозицій.
Одним із важливих засобів грошової політики є вплив на
норму позичкового процента. Щоб зрозуміти можливі на-
прями такого впливу,потрібно розглянути фактори, які
визначають попит на гроші та їх пропозицію.
Попит на гроші з боку виробників і споживачів за-
лежить від рівня економічної активності, оскільки вона
передбачає збільшення обсягів поточних угод між під-
приємцями і відповідно збільшення обсягів створених те-
варів і послуг.
Попит на гроші з боку підприємців залежить від потреби
в інвестиціях, що зростає в період економічного піднесення
та структурних перебудов економіки.
Попит на гроші з боку держави залежить від балансу
державного бюджету. Зростання бюджетного дефіциту по-
роджує державний борг, а необхідністю його повернення
і сплати процентів по ньому визначається попит на
гроші.
Пропозиція грошей у ринковій економіці формується
банківською системою. Емісійна політика уряду реалізу-
ється через центральний банк.
Від активності комерційних банків та інших фінансо-
во-кредитних посередників залежить бажання клієнтів
вкладати кошти (цим визначається маса грошей, що може
бути запропонована в кредит). Можливості комерційних
банків здійснювати кредитування формуються також цен-
тральним банком країни. Банк визначає розмір кредитних
резервів, тобто тих коштів, які мають бути передані у
центральний банк на зберігання і за рахунок яких не
можуть надаватися кредити.
Центральний банк може збільшити або зменшити кіль-
кість грошей в обігу, викуповуючи в населення або про-
даючи йому цінні папери - облігації державних позик.
На обсяг пропозиції гронової маси впливає рух валюти
за кордон та з-за кордону в країну. Чим вищий позичковий
процент у країні порівняно з іншими країнами, тим ін-
тенсивніше гроші плинуть у цю країну з інших.
180
Регулювання пропозиції грошей відбувається за допо-
могою банківської системи - сукупності фінансово-кре-
дитних установ, між якими існують розподіл функцій і
підпорядкування. Чільне місце в здійсненні грошової по-
літики належить центральному (національному) банку кра-
їни, який є провідником ідей уряду.
Банківська система країни є своєрідним інструментом
проведення грошової політики, тому дуже важливо, яку
концепцію (едею) покладено в її основу. В економічній
науці є дві протилежні теорії щодо змісту грошової політики
держави - кейнсіанська і монетаристська.
Розглянемо основні положення кейнсіанського під-
ходу до грошової політики.
1. Через кредитно-грошову політику держава здатна
впливати на інвестиції і на експортні можливості економіки.
2. Голонвмм засобом впливу є процентна ставка. Змі-
нювати рівень процентної ставки можна через зміну про-
позиції гропвгй.
3. Якщо в країні існують недовикористані ресурси, то
з метою їх стимулювання уряд мусить вдатися до політики
<дешевих> грошей. Засобами цієї політики є: а) викупо-
вування у населення державних цінних паперів; б) змен-
шення норми обовязкових банківських резервів, а отже,
збільшення тих коштів, що можуть бути надані в кредит;
в) зменшенім залікової ставки, під яку центральний банк
надає кредити комерційним байкам. В результаті таких
дій збільшується пропозиція грошей. Подальші наслідки
можна зобрааити схемою (див. мал. 57).
4. Якщо в країні інфляція, то уряд вдається до політики
<дорогих> грошей. Засобами цієї політики є; а) продаж
державних цінних паперів банкам і населенню; б) збіль-
шення норми обов івкових резервів і відповідно - змен-
Похітвка
Збіяишашя
Зменшенн
і
я
Зрос
-
тання
"дсюсввх"
пропозиції
вормн
іявсс
тяцій
грошей
грошей
ООЗИЧК
ОIОГ
л
о
пропсита
Под
од
ання
спад
0"
Е
З
С
Д
(
оиш.
о
>ист
<нв
зя
(
X
сс
д
рсів,
з
рості
в
вх
ВН
НI
Малюнок 57. Політика <дешевих> грошей
181
шення тих коштів, що їх банки можуть надавати в кредит;
в) збільшення залікової ставки процента. За таких умов
кредитні установи змушені скоротити надання позичок.
Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна
зобразити схемою (див. мал. 58).
Політика <дешевих> і <дорогих> грошей здатна впливати
на курс національної валюти, співвідношення експорту й
імпорту. Висока ставка процента і політика <дорогих> гро-
шей приваблюють іноземних інвесторів, стимулюють їх
вкладати кошти в національну економіку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62
боргу становила 2,2 %?
Тема 6. Грошова політика держави
Грошовою називають політику, головна мета якої - здійс-
нювати регулювання кредитів, ставок банківського процента
і грошової маси. Провідна роль у цьому регулюванні нале-
178
жить центральному (національному) банку країни. В схемі
макроекономічного кругообігу ми залишили поза увагою,
звідки держава одержує гроші на покриття державного боргу
і дефіциту платіжного балансу, звідки беруть гроші підпри-
ємства для інвестицій і розширення виробництва, а домашні
господарства - для придбання дорогих речей довгостроко-
вого користування. Тепер нас цікавитимуть саме ці питання.
Ми зосередимо увагу на ринку кредитів і ринку грошей.
Для зясування того, що таке ринок кредитів, знову
скористаємося схемою (див. мал. 56). Функціонування рин-
ку кредитів повязане з такими субєктами господарської
діяльності: домашніми господарствами, підприємцями, дер-
жавним сектором, закордонними кредиторами.
Домашні господарства постачають на ринок кредитів
власні заощадження і формують попит на позички, най-
частіше - на кредити для придбання побутових предметів
довгострокового користування: автомобілів, будинків та ін.
Підприємці на ринку кредитів пропонують тимчасово
вільні кошти, які утворюються, наприклад, після продажу
партій товарів до початку нового виробничого циклу, а
також під час нагромадження амортизаційного фонду. Вони
формують попит на кошти для інвестицій у розширення
виробництва.
Держава постачає на ринок кредитів кошти і може
одержувати з нього позички для покриття державного
боргу.
Iноземці пропонують на ринку кредитів вільні кошти
й одержують кредити. Дефіцит платіжного балансу, який
виникає в результаті зовнішньоекономічної діяльності, фі-
нансується за рахунок іноземного боргу. Активне сальдо
платіжного балансу означає, що надаються кредити за
кордон.
Підпрнсмці
Дерх-
ввй
сектор
-
>
4
-
Рннок
креди
ті>
4
-
-
-
-
>
Зарубіжні
країни
ї ,
.
господарств
Малюнок 56. Ринок кредитів
179
Винагорода, що її одержує власник грошей, який надав
їх користувачеві у вигляді позички, називається позичко/
вим процентом. Винагорода, що її одержує баик, надаючи
кредити своїм клієнтам, називається банківським процен-
том за кредит. Саме банківський процеят виконує на
кредитному ринку стимулюючу або стримуючу роль, за-
охочує або, навпаки, зменшує зацікавленість у кредиті.
Банківський процент як явище ринкової економіки фор-
мується під впливом попиту на гроші та їх препозицій.
Одним із важливих засобів грошової політики є вплив на
норму позичкового процента. Щоб зрозуміти можливі на-
прями такого впливу,потрібно розглянути фактори, які
визначають попит на гроші та їх пропозицію.
Попит на гроші з боку виробників і споживачів за-
лежить від рівня економічної активності, оскільки вона
передбачає збільшення обсягів поточних угод між під-
приємцями і відповідно збільшення обсягів створених те-
варів і послуг.
Попит на гроші з боку підприємців залежить від потреби
в інвестиціях, що зростає в період економічного піднесення
та структурних перебудов економіки.
Попит на гроші з боку держави залежить від балансу
державного бюджету. Зростання бюджетного дефіциту по-
роджує державний борг, а необхідністю його повернення
і сплати процентів по ньому визначається попит на
гроші.
Пропозиція грошей у ринковій економіці формується
банківською системою. Емісійна політика уряду реалізу-
ється через центральний банк.
Від активності комерційних банків та інших фінансо-
во-кредитних посередників залежить бажання клієнтів
вкладати кошти (цим визначається маса грошей, що може
бути запропонована в кредит). Можливості комерційних
банків здійснювати кредитування формуються також цен-
тральним банком країни. Банк визначає розмір кредитних
резервів, тобто тих коштів, які мають бути передані у
центральний банк на зберігання і за рахунок яких не
можуть надаватися кредити.
Центральний банк може збільшити або зменшити кіль-
кість грошей в обігу, викуповуючи в населення або про-
даючи йому цінні папери - облігації державних позик.
На обсяг пропозиції гронової маси впливає рух валюти
за кордон та з-за кордону в країну. Чим вищий позичковий
процент у країні порівняно з іншими країнами, тим ін-
тенсивніше гроші плинуть у цю країну з інших.
180
Регулювання пропозиції грошей відбувається за допо-
могою банківської системи - сукупності фінансово-кре-
дитних установ, між якими існують розподіл функцій і
підпорядкування. Чільне місце в здійсненні грошової по-
літики належить центральному (національному) банку кра-
їни, який є провідником ідей уряду.
Банківська система країни є своєрідним інструментом
проведення грошової політики, тому дуже важливо, яку
концепцію (едею) покладено в її основу. В економічній
науці є дві протилежні теорії щодо змісту грошової політики
держави - кейнсіанська і монетаристська.
Розглянемо основні положення кейнсіанського під-
ходу до грошової політики.
1. Через кредитно-грошову політику держава здатна
впливати на інвестиції і на експортні можливості економіки.
2. Голонвмм засобом впливу є процентна ставка. Змі-
нювати рівень процентної ставки можна через зміну про-
позиції гропвгй.
3. Якщо в країні існують недовикористані ресурси, то
з метою їх стимулювання уряд мусить вдатися до політики
<дешевих> грошей. Засобами цієї політики є: а) викупо-
вування у населення державних цінних паперів; б) змен-
шення норми обовязкових банківських резервів, а отже,
збільшення тих коштів, що можуть бути надані в кредит;
в) зменшенім залікової ставки, під яку центральний банк
надає кредити комерційним байкам. В результаті таких
дій збільшується пропозиція грошей. Подальші наслідки
можна зобрааити схемою (див. мал. 57).
4. Якщо в країні інфляція, то уряд вдається до політики
<дорогих> грошей. Засобами цієї політики є; а) продаж
державних цінних паперів банкам і населенню; б) збіль-
шення норми обов івкових резервів і відповідно - змен-
Похітвка
Збіяишашя
Зменшенн
і
я
Зрос
-
тання
"дсюсввх"
пропозиції
вормн
іявсс
тяцій
грошей
грошей
ООЗИЧК
ОIОГ
л
о
пропсита
Под
од
ання
спад
0"
Е
З
С
Д
(
оиш.
о
>ист
<нв
зя
(
X
сс
д
рсів,
з
рості
в
вх
ВН
НI
Малюнок 57. Політика <дешевих> грошей
181
шення тих коштів, що їх банки можуть надавати в кредит;
в) збільшення залікової ставки процента. За таких умов
кредитні установи змушені скоротити надання позичок.
Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна
зобразити схемою (див. мал. 58).
Політика <дешевих> і <дорогих> грошей здатна впливати
на курс національної валюти, співвідношення експорту й
імпорту. Висока ставка процента і політика <дорогих> гро-
шей приваблюють іноземних інвесторів, стимулюють їх
вкладати кошти в національну економіку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62