iнкасова1 форма розрахункiв. При цiй формi розрахункiв екс-
портер доручау банку одержати вiд iмпортера суму платежу при
поданнi товаророзпорядних документiв.
Розрахунок здiйснюуться таким чином. Пiсля укладення кон-
тракту експортер (довiритель)2 в установленi строки вiдвантажуу
товар, пiдготовлюу комплект документiв i подау його при iнкасо-
вому дорученнi своуму банку.
Перевiривши вiдповiднiсть комплекту документiв, перелiче-
них в iнкасовому дорученнi, банк-ремiтент3 надсилау єх разом з до-
рученням банку-кореспонденту iмпортера. Одержавши iнкасове
доручення i документи, банк iмпортера (iнкасуючий банк) подау
єх iмпортеру (платнику).
Пiсля одержання платежу вiд iмпортера iнкасуючий банк пе-
реказуу виручку банку-ремiтенту поштою або телеграфом (теле-
ксом) вiдповiдно до iнструкцiє клiунта. Одержавши переказ, банк-
ремiтент зараховуу його експортеру.
Банкiвський переказ являу собою доручення одного банку iншо-
му виплатити одержувачу переказу (бенефiцiару) певну грошову
суму. Таке доручення банк виставляу на пiдставi iнструкцiй, отри-
маних вiд його клiунта-переказодавця.
Розрахунки за допомогою банкiвського переказу здiйснюються
таким чином. Уклавши контракт, у якому встановлена ця форма
розрахункiв i визначенi банки-кореспонденти, експортер в обумов-
iнкасо - банкiвськi операцiє, що здiйснюються на пiдставi iнструкцiє клiунтiв
з "фiнансовими" (переказнi векселi, простi векселi, чеки, платiжнi розписки i т. iн.)
i "комерцiйними" документами з метою одержання платежiв, що єм належать.
2 Довiритель - клiунт, що доручау операцiю по iнкасуванню своуму банку.
3 Банк-ремiтент - банк, якому довiритель доручау операцiю по iнкасуванню.
265
ленi контрактом строки вiдвантажуу товар i надсилау покупцю ко-
мерцiйний рахунок, транспортнi документи, отриманi вiд пере-
вiзника (експедитора), та iншi документи, передбаченi контрактом.
iмпортер, одержавши документи, вступау у володiння товаром
i надсилау до свого банку доручення на переказ, на пiдставi якого
банк iмпортера переказуу валюту банку експортера. Останнiй, отри-
мавши платiжне доручення, зараховуу виручку бенефiцiару пере-
казу - експортеру.
В окремих випадках зовнiшньоторговий контракт може перед-
бачати надання iмпортером кредиту експортеру, тобто оплату то-
вару авансом.
iРжiш Сi
-i -/ ,р--i- -i-/ л
Захист прав промислових
пiдприумств та iнших субуктiв
господарювання
1. Правовi гарантiє господарськоє
дiяльностi та способи захисту прав
i iнтересiв пiдприумств
-Пе викликау сумнiву твердження про те, що не може
бути стабiльною економiка держави без стабiльно працюючих про-
мислових та iнших пiдприумств i пiдприумцiв. Проте працювати
стабiльно вони не можуть, не маючи вiдповiдного законодавства,
яке б визначало <правила гри>.
За законодавством Украєни держава, окреслюючи цi <правила
гри>, гарантуу додержання прав i законних iнтересiв пiдприумств
та iнших субуктiв господарювання (ст. 27 Закону Украєни <Про
пiдприумства в Украєнi>). При цьому вони при здiйсненнi госпо-
дарськоє та iншоє дiяльностi мають право з власноє iнiцiативи при-
ймати будь-якi рiшення, що не суперечать законодавству Украєни.
Гарантiє держави щодо прав субуктiв господарювання мож-
на розподiлити на загальнi та майновi.
Загальнi гарантiє полягають у тому, що держава гарантуу всiм
пiдприумствам i пiдприумцям, незалежно вiд обраних ними органi-
зацiйно-правових форм господарськоє дiяльностi, форм власностi
майна, на яких вони заснованi, рiвнi права i створюу рiвнi можли-
востi для доступу до матерiально-технiчних, фiнансових, трудових,
iнформацiйних, природних та iнших ресурсiв2.
Прикладом певного обмеження державою дiяльностi пiдприумств можна на-
звати затвердження Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни перелiку майнових комплексiв
державних пiдприумств, приватизацiя або оренда яких не дозволяуться, або забо-
рона на участь державних пiдприумств у створеннi господарських товариств.
2 Однак слiд наголосити, що забезпечення матерiально-технiчними та iншими
ресурсами, якi централiзовано розподiляються державою, здiйснюуться тiльки за
умови виконання пiдприумством робiт i поставок для державних потреб.
267
Гарантiє майнових прав пiдприумств i пiдприумцiв полягають
у тому, що держава шляхом прийняття вiдповiдного законодавства,
створення спецiальних структур гарантуу недоторканнiсть майна
i забезпечуу захист права єх власностi.
iнститут правового захисту у комплексною структурою. Фор-
ми, способи, порядок правового захисту забезпечууться нормами
як матерiального, так i процесуального права. Слiд нагадати, що
способи захисту прав закрiпленi у ст. 6 ЦК i здiйснюються шля-
хом визнання цивiльних прав; вiдновлення становища, яке iснува-
ло до порушення права i припинення дiй, що порушують право;
присудження до виконання обовязку в натурi, змiни або припи-
нення правовiдносин; компенсацiє моральноє шкоди; стягнення з
особи, яка порушила право, заподiяних нею збиткiв, а у випадках,
передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пенi).
Порядок i форми захисту прав субуктiв господарювання ви-
значаються передусiм нормами Арбiтражного процесуального ко-
дексу Украєни (АПК). Вiдповiдно до нього господарськi спори ви-
рiшуються в порядку позовного провадження, а справи про банк-
рутство з урахуванням особливостей, передбачених законом Украєни
<Про банкрутство>. Спори вирiшуються на пiдставi Конституцiє
Украєни, законiв та iнших правових актiв Украєни, мiжнародних
договорiв та угод, згоду на обовязковiсть застосування яких дала
Верховна Рада Украєни.
Разом з тим арбiтражний суд не може вiдмовити в розглядi спо-
ру з мотивiв вiдсутностi, неповноти, нечiткостi, незрозумiлостi, на-
явностi суперечностей або взагалi вiдсутностi законодавства, що
регулюу спiрнi вiдносини.
Особливоє уваги законодавець надау захисту права власностi,
оскiльки власнiсть у основою iснування i дiяльностi пiдприумства
i пiдприумцiв будь-якоє органiзацiйно-правовоє форми.
Не випадково одним з перших законiв незалежноє Украєни став
закон <Про власнiсть>, де значне мiсце посiдають норми, що пе-
редбачають гарантiє i захист права власностi, зокрема визначенi
такi способи захисту права власностi, як предявлення позову до
суду про витребування майна, про усунення перешкод у користу-
АПК був прийнятий 6 листопада 1991 р. i набрав чинностi з 1 березня 1992 р.
Але змiни в господарському законодавствi, перехiд економiки до ринку та iншi чин-
ники вимагали змiн i процесуальних правовiдносин, тому законодавцем наступнi
змiни в АПК вносилися ЗО червня 1993 р.; 2 березня 1995 р.; 20 лютого 1996 р.; 13
травня 1997 р.
268
ваннi майном, про вiдшкодування завданих збиткiв (якщо власник
не може витребувати майно в натурi) i таким чином вiдновити свiй
попереднiй майновий стан.
Слiд докладнiше зупинитися на такому способi захисту, як ви-
требування майна, оскiльки такi господарськi спори становлять
значну частину в загальнiй кiлькостi майнових спорiв, що розгля-
даються арбiтражними судами i на практицi не завжди знаходять
своу правильне вирiшення.
Чинне цивiльне законодавство передбачау два способи захис-
ту права власностi: речево-правовi та зобовязально-правовi.
Речево-правовi способи захисту права власностi та iнших ре-
чевих прав спрямованi на захист вiд безпосереднього неправомi-
рного впливу будь-яких iнших осiб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91