.
б) субуктом пiдприумницькоє дiяльностi не поданi в установле-
ний строк документи обовязковоє звiтностi; виявлено недостовiрнiсть
даних, заявлених у документах обовязковоє звiтностi;
в) субукт пiдприумницькоє дiяльностi подав скаргу у встанов-
леному порядку про порушення законодавства посадовими особа-
ми контролюючого органу пiд час проведення плановоє чи поза-
плановоє виєзноє перевiрки.
Указом установлено, що державнi органи в справах захисту прав
споживачiв здiйснюють позапланову перевiрку дiяльностi субуктiв
пiдприумництва тiльки на пiдставi отриманих вiд споживачiв скарг про
порушення ними вимог законодавства про захист прав споживачiв.
139
7. Правовi засоби розвитку конкуренцiє
промислових пiдприумств та iнших
субуктiв господарювання
а
Головними передумовами створення i функцiонування
ринковоє економiки у непорушнiсть права приватноє власностi i сво-
бода пiдприумницькоє дiяльностi, що гарантованi статтями 41,42 Кон-
ституцiє Украєни. На грунтi саме цих конституцiйних прав розвивауть-
ся iнiцiатива i пiдприумництво приватних осiб, закладауться база гнуч-
костi економiки i динамiчного науково-технiчного прогресу.
Головним органiзацiйним фактором i рушiйною силою ринко-
воє еконбмiки у конкуренцiя.(вщ лат. сопсиго - зiштовхуюсь) -
суперництво мiж учасниками ринкового господарства за кращi
умови виробництва, купiвлi i продажу товарiв та послуг.
Ще Адам Смiт у XVIII столiттi звернув увагу на рiзницю мiж
субуктивними прагненнями пiдприумцiв та обуктивними резуль-
татами єхньоє дiяльностi i наголосив на ключовiй ролi конкуренцiє
для функцiонування ринковоє економiки. Вiн показав, що кожний
пiдприумець дбау тiльки про своє iнтереси, але, дбаючи про них, вiн
реалiзуу iнтереси всього, суспiльства. i конкретним механiзмом, який
змушуу пiдприумцiв дiяти на користь суспiльства, у конкуренцiя.
На те, що саме конкуренцiя виступау у виглядi механiзму ре-
алiзацiє законiв ринковоє економiки, звертали увагу також К. Маркс
i Ф. Енгельс: <.. .оскiльки в суспiльствi товаровиробникiв, що об-
мiнюються своєми товарами, конкуренцiя приводить в дiю влас-
тивий товарному виробництву закон вартостi, вона цим самим здiй-
снюу таку органiзацiю i такий порядок суспiльного виробництва,
якi у удино можливими при даних обставинах>2.
Епоха <вiльноє> конкуренцiє, притаманна промисловому капi-
талiзму, була порiвняно недовгою, закiнчилася вона наприкiнцi
XIX столiття. Але, незважаючи на панування на той час теорiє про
державу як <нiчного охоронця>, що обгрунтовувала повне невтру-
чання держави в економiчнi вiдносини, вже в серединi XIX сто-
лiття в деяких краєнах були спроби правового регулювання спо-
собiв та методiв конкуренцiє.
На межi 20-30-х рокiв нашого столiття в Америцi, твропi i
Японiє результатом суперечностей мiж принципами <вiльноє> кон-
Див.: Борисов Е. Ф. Экономическая теория. М., 1997. С. 46.
2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 21. С.182.
140
куренцiє i принципами свободи пiдприумництва (а саме <свободи
договору>) став процес швидкоє концентрацiє капiталу i зростан-
ня монополiй. За час Першоє свiтовоє вiйни змiцнiла тенденцiя гли-
бокого державного втручання в економiку, коли законодавча пере-
вага надауться державнiй монополiє як бiльш рацiональнiй та кон-
трольованiй. <Здавалося, що вiльний ринок дихау на ладан>, але
вибух кризи 30-х рокiв змусив вчених правникiв i економiстiв звер-
нутися до аналiзу самих основ правового забезпечення ринкового
механiзму, i передусiм до поняття конкуренцiє.
Протягом 20-30-х рокiв було розроблено кiлька теорiй, якi за-
лучали обуктивно iснуючий фактор монополiє до теорiє ринково-
го механiзму. Роботи таких вiдомих вчених, як П. Сраффа, Дж. Ро-
бiнсон, Г. фон Штаккельберг та iн., свiдчили про перегляд попе-
реднiх уявлень про <вiльну> конкуренцiю як основу ринку. Проте
найбiльш грунтовним, <класичним> та визнаним дослiдженняму
цьому напрямку стала робота професора Гарвардського унiверси-
тету Едварда Чемберлiна <Теорiя монополiстичноє конкуренцiє>,
де автор давав визначення <недосконалоє> конкуренцiє, пояснював
форми синтезу монополiє та конкуренцiє, обгрунтовував поняття
<диференцiацiє товару> як рушiйноє сили монополiстичноє кон-
куренцiє2. Ця теорiя значно вплинула на розвиток економiчноє дум-
ки та змiст конкурентного законодавства захiдних краєн.
Даючи характеристику стану сучасного захiдного ринку, про-
фесор П. Самуельсон дiйшов такого висновку: <Змiшання еле-
ментiв конкуренцiє i монополiє характерне для економiчного жит-
тя в цiлому. Через те не довершена, а недосконала i монополiстич-
на за характером конкуренцiя i у формою, що переважау над
iншими>3. iснуючi форми монополiстичноє конкуренцiє мають ве-
ликий рушiйний потенцiал, але, як свiдчить досвiд розвинутих
краєн, сучасна конкуренцiя не у самоналагоджуваним механiзмом
i потребуу державного захисту i регулювання. Це регулювання рин-
кових вiдносин на Заходi практикууться в надзвичайно розвину-
тих, рiзноманiтних i гнучких формах, диференцiйованих за регiо-
нами, галузями та видами дiяльностi.
У краєнах з розвинутою ринковою економiкою на цей час теоре-
тичне дослiдження проблем регулювання конкуренцiє здiйснюуться
История мировой экономики / Под ред. А. Марковой. М., 1998. С. 9.
2 Див.: Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация
теории стоимости : Пер. с англ. М., 1996.
3 Самуэльсон П. А. Экономика. М., 1993. С. 53.
141
в межах так званого <конкурентного права>, що мау двi гiлки: право
на захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє i антимонопольно право.
Якщо захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє передбачау при-
пинення незаконних дiй пiдприумцiв на ринку щодо єхнiх конкрет-
них конкурентiв, то антимонопольне законодавство спрямоване
проти обмежень конкуренцiє, якi стосуються всiх пiдприумцiв у тiй
чи iншiй галузi виробництва чи торгiвлi. В окремих випадках ан-
тиконкурентнi дiє можуть регулюватися як антимонопольним за-
конодавством, так i законодавством про недопущення недобросо-
вiсноє конкуренцiє.
iсторично склалися двi системи конкурентного законодавства.
Одна система грунтууться на формальнiй заборонi монополiє (анти-
трестiвське законодавство США), друга - на контролюваннi моно-
польних утворень i обмеженнi єх зловживань. Проте принциповоє
рiзницi мiж цими системами немау, а в процесi застосування законiв
судовими та виконавчими органами вона майже нiвелюуться.
Законодавство про захист економiчноє конкуренцiє захiдноув-
ропейських краєн значною мiрою базууться на розвинутому кон-
курентному законодавствi твропейського Спiвтовариства, воно
достатньо узгоджене i мау тенденцiю до унiфiкацiє.
Наша держава також прагне створити систему законодавства
про захист економiчноє конкуренцiє на сучасному увропейському
рiвнi, до цього Украєну зобовязують i пiдписанi мiжнароднi угоди.
Проте саме створення реального конкурентного середовища
стало чи не найскладнiшим завданням для законодавчоє та вико-
навчоє влади Украєни.
Джерелом конкуренцiє у цiлий комплекс обовязкових умов
вiльного розвитку ринку. Це i кiлькiсть продавцiв окремого виду
товарiв, i вiльне входження товаровиробникiв на ринок та вихiд з
нього, i повна господарська вiдокремленiсть кожного виробника
товарiв окремого виду, i залежнiсть стану продавцiв та покупцiв
вiд ринковоє цiни2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91
б) субуктом пiдприумницькоє дiяльностi не поданi в установле-
ний строк документи обовязковоє звiтностi; виявлено недостовiрнiсть
даних, заявлених у документах обовязковоє звiтностi;
в) субукт пiдприумницькоє дiяльностi подав скаргу у встанов-
леному порядку про порушення законодавства посадовими особа-
ми контролюючого органу пiд час проведення плановоє чи поза-
плановоє виєзноє перевiрки.
Указом установлено, що державнi органи в справах захисту прав
споживачiв здiйснюють позапланову перевiрку дiяльностi субуктiв
пiдприумництва тiльки на пiдставi отриманих вiд споживачiв скарг про
порушення ними вимог законодавства про захист прав споживачiв.
139
7. Правовi засоби розвитку конкуренцiє
промислових пiдприумств та iнших
субуктiв господарювання
а
Головними передумовами створення i функцiонування
ринковоє економiки у непорушнiсть права приватноє власностi i сво-
бода пiдприумницькоє дiяльностi, що гарантованi статтями 41,42 Кон-
ституцiє Украєни. На грунтi саме цих конституцiйних прав розвивауть-
ся iнiцiатива i пiдприумництво приватних осiб, закладауться база гнуч-
костi економiки i динамiчного науково-технiчного прогресу.
Головним органiзацiйним фактором i рушiйною силою ринко-
воє еконбмiки у конкуренцiя.(вщ лат. сопсиго - зiштовхуюсь) -
суперництво мiж учасниками ринкового господарства за кращi
умови виробництва, купiвлi i продажу товарiв та послуг.
Ще Адам Смiт у XVIII столiттi звернув увагу на рiзницю мiж
субуктивними прагненнями пiдприумцiв та обуктивними резуль-
татами єхньоє дiяльностi i наголосив на ключовiй ролi конкуренцiє
для функцiонування ринковоє економiки. Вiн показав, що кожний
пiдприумець дбау тiльки про своє iнтереси, але, дбаючи про них, вiн
реалiзуу iнтереси всього, суспiльства. i конкретним механiзмом, який
змушуу пiдприумцiв дiяти на користь суспiльства, у конкуренцiя.
На те, що саме конкуренцiя виступау у виглядi механiзму ре-
алiзацiє законiв ринковоє економiки, звертали увагу також К. Маркс
i Ф. Енгельс: <.. .оскiльки в суспiльствi товаровиробникiв, що об-
мiнюються своєми товарами, конкуренцiя приводить в дiю влас-
тивий товарному виробництву закон вартостi, вона цим самим здiй-
снюу таку органiзацiю i такий порядок суспiльного виробництва,
якi у удино можливими при даних обставинах>2.
Епоха <вiльноє> конкуренцiє, притаманна промисловому капi-
талiзму, була порiвняно недовгою, закiнчилася вона наприкiнцi
XIX столiття. Але, незважаючи на панування на той час теорiє про
державу як <нiчного охоронця>, що обгрунтовувала повне невтру-
чання держави в економiчнi вiдносини, вже в серединi XIX сто-
лiття в деяких краєнах були спроби правового регулювання спо-
собiв та методiв конкуренцiє.
На межi 20-30-х рокiв нашого столiття в Америцi, твропi i
Японiє результатом суперечностей мiж принципами <вiльноє> кон-
Див.: Борисов Е. Ф. Экономическая теория. М., 1997. С. 46.
2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 21. С.182.
140
куренцiє i принципами свободи пiдприумництва (а саме <свободи
договору>) став процес швидкоє концентрацiє капiталу i зростан-
ня монополiй. За час Першоє свiтовоє вiйни змiцнiла тенденцiя гли-
бокого державного втручання в економiку, коли законодавча пере-
вага надауться державнiй монополiє як бiльш рацiональнiй та кон-
трольованiй. <Здавалося, що вiльний ринок дихау на ладан>, але
вибух кризи 30-х рокiв змусив вчених правникiв i економiстiв звер-
нутися до аналiзу самих основ правового забезпечення ринкового
механiзму, i передусiм до поняття конкуренцiє.
Протягом 20-30-х рокiв було розроблено кiлька теорiй, якi за-
лучали обуктивно iснуючий фактор монополiє до теорiє ринково-
го механiзму. Роботи таких вiдомих вчених, як П. Сраффа, Дж. Ро-
бiнсон, Г. фон Штаккельберг та iн., свiдчили про перегляд попе-
реднiх уявлень про <вiльну> конкуренцiю як основу ринку. Проте
найбiльш грунтовним, <класичним> та визнаним дослiдженняму
цьому напрямку стала робота професора Гарвардського унiверси-
тету Едварда Чемберлiна <Теорiя монополiстичноє конкуренцiє>,
де автор давав визначення <недосконалоє> конкуренцiє, пояснював
форми синтезу монополiє та конкуренцiє, обгрунтовував поняття
<диференцiацiє товару> як рушiйноє сили монополiстичноє кон-
куренцiє2. Ця теорiя значно вплинула на розвиток економiчноє дум-
ки та змiст конкурентного законодавства захiдних краєн.
Даючи характеристику стану сучасного захiдного ринку, про-
фесор П. Самуельсон дiйшов такого висновку: <Змiшання еле-
ментiв конкуренцiє i монополiє характерне для економiчного жит-
тя в цiлому. Через те не довершена, а недосконала i монополiстич-
на за характером конкуренцiя i у формою, що переважау над
iншими>3. iснуючi форми монополiстичноє конкуренцiє мають ве-
ликий рушiйний потенцiал, але, як свiдчить досвiд розвинутих
краєн, сучасна конкуренцiя не у самоналагоджуваним механiзмом
i потребуу державного захисту i регулювання. Це регулювання рин-
кових вiдносин на Заходi практикууться в надзвичайно розвину-
тих, рiзноманiтних i гнучких формах, диференцiйованих за регiо-
нами, галузями та видами дiяльностi.
У краєнах з розвинутою ринковою економiкою на цей час теоре-
тичне дослiдження проблем регулювання конкуренцiє здiйснюуться
История мировой экономики / Под ред. А. Марковой. М., 1998. С. 9.
2 Див.: Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация
теории стоимости : Пер. с англ. М., 1996.
3 Самуэльсон П. А. Экономика. М., 1993. С. 53.
141
в межах так званого <конкурентного права>, що мау двi гiлки: право
на захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє i антимонопольно право.
Якщо захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє передбачау при-
пинення незаконних дiй пiдприумцiв на ринку щодо єхнiх конкрет-
них конкурентiв, то антимонопольне законодавство спрямоване
проти обмежень конкуренцiє, якi стосуються всiх пiдприумцiв у тiй
чи iншiй галузi виробництва чи торгiвлi. В окремих випадках ан-
тиконкурентнi дiє можуть регулюватися як антимонопольним за-
конодавством, так i законодавством про недопущення недобросо-
вiсноє конкуренцiє.
iсторично склалися двi системи конкурентного законодавства.
Одна система грунтууться на формальнiй заборонi монополiє (анти-
трестiвське законодавство США), друга - на контролюваннi моно-
польних утворень i обмеженнi єх зловживань. Проте принциповоє
рiзницi мiж цими системами немау, а в процесi застосування законiв
судовими та виконавчими органами вона майже нiвелюуться.
Законодавство про захист економiчноє конкуренцiє захiдноув-
ропейських краєн значною мiрою базууться на розвинутому кон-
курентному законодавствi твропейського Спiвтовариства, воно
достатньо узгоджене i мау тенденцiю до унiфiкацiє.
Наша держава також прагне створити систему законодавства
про захист економiчноє конкуренцiє на сучасному увропейському
рiвнi, до цього Украєну зобовязують i пiдписанi мiжнароднi угоди.
Проте саме створення реального конкурентного середовища
стало чи не найскладнiшим завданням для законодавчоє та вико-
навчоє влади Украєни.
Джерелом конкуренцiє у цiлий комплекс обовязкових умов
вiльного розвитку ринку. Це i кiлькiсть продавцiв окремого виду
товарiв, i вiльне входження товаровиробникiв на ринок та вихiд з
нього, i повна господарська вiдокремленiсть кожного виробника
товарiв окремого виду, i залежнiсть стану продавцiв та покупцiв
вiд ринковоє цiни2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91