Якщо в усіх розвинутих країнах виробництво
зерна постійно зростало, то в СРСР воно знизилося з 737 кг на
„.,_., „——„™..„ ~ .—— ^. „V, ^, Л1- у Ау00 р Найголовнішою
причиною такого становища була криза колгоспно-радгоспної
системи як такої.
Певний час радянському керівництву вдавалося послаблю-
вати негативні наслідки економічної політики форсованим
постачанням на світовий ринок енергоносіїв — нафти і газу,
які забезпечували надходження "нафтодоларів". З 1960 по
1985 р. частка паливно-сировинного експорту з СРСР збільши-
лася з 16,2% до 54,4%. Враховуюче значне зростання цін на
нафту в 70-ті роки, Радянський Союз отримав від експорту
енергоносіїв величезні кошти — сотні мільярдів доларів. Од-
нак вони використовувалися неефективно: вкладалися у будів-
ництво, яке часто залишалося незавершеним, йшли на закупів-
лю техніки, яка нерідко осідала на складах, а також дефіцит-
них споживчих товарів і продовольства. Переорієнтація інду-
стріальне розвинутих країн на енергозберігаючі технології на
початку 80-х років призвела до зниження попиту на нафту, що
значно зменшило валютні надходження в СРСР.
Відповідно до цього змінювався і добробут народу. Якщо
наприкінці 60-х — початку 70-х років спостерігалося певне
зростання життєвого рівня людей, то в подальшому цей про-
цес уповільнився. Навіть незважаючи на постійне зростання
середньої заробітної плати, яке в 1970—1979 рр. становило
30%. Адже підвищення номінальної заробітної платні не озна-
чало зростання реальної. Воно не підкріплювалося збільшен-
ням маси пропонованих товарів і послуг. Кількість грошей
на руках громадян збільшувалася, однак витрачати їх було
дедалі важче через постійні дефіцити тих чи інших товарів
широкого попиту, які до того ж здебільшого мали низьку якість.
Про це свідчить неймовірне зростання заощаджень громадян.
На кінець 70-х років вони становили 32 млрд крб. на рахун-
ках в ощадних касах. Отже, цей дисбаланс між доходами і
можливістю їхньої реалізації був однією з причин інфляцій-
них процесів, які набирали силу саме з кінця 70-х років, а також
однією з головних причин хронічних дефіцитів на споживаць-
кому ринку, які, у свою чергу, призводили до зловживань у
торгівлі, спекуляції і розвитку "тіньової економіки" (з 60-х
до кінця 80-х років "тіньовий" сектор економіки СРСР зріс у
ЗО разів і становив більш як 20% від національного доходу),
формування мафіозних угруповань.
^1УІ\.С, .ПІЯЩ-ІІ'ІГЧПи.і І Ч/-Л. ——— іі^-іслі^.у ^^ л. ^^іі-іі, ^іі^іі^і.ііііі*
України, як і всього Радянського Союзу, входила в смугу то-
тальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною,
а більшість спроб оживити її мали суто адміністративний чи
навіть ідеологічно-декларативний характер. Основними при-
чинами такого становища була низька ефективність економіч-
ної системи, в основі якої лежала загальнодержавна власність
на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова
економіка, з якої вилучено ринкові сили. Централізована пла-
нова економіка створила величезну бюрократію, яка увічню-
вала неефективність виробництва. Фактично, неможливо було
взагалі спланувати економіку такої великої держави як СРСР.
Відсутність ринку призводила до відсутності інформації, яку
постачає суспільству система ринкових цін.
Для української економіки, крім того, були характерні такі
явища, як гігантоманія, власне збагачення партійно-номен-
клатурних груп, боротьба кланів, корупція, хабарництво і т. ін.
Важливою причиною кризи радянської економіки було існу-
вання політичної системи, в якій одна партія повністю моно-
полізувала право на владу.
3. Пошуки шляхів реформування господарської
системи в другій половині 80-х років та їхня
невдача
На середину 1980-х років криза в СРСР охопила всі сфери
життя. Розладнана економіка хронічно не забезпечувала по-
треб країни. Рік у рік падав рівень життя населення. Зниження
цін на нафту і природний газ на міжнародному ринку та агресія
в Афганістані завдали нищівного удару і без того критичному
економічному станові. Тотальний контроль душив будь-які
прояви незалежної думки. Зазнали руйнації суспільні від-
носини, мораль, процвітали корупція, казнокрадство, органі-
зована злочинність. СРСР опинився перед прірвою. Ця кри-
тична ситуація і змусила нового (з березня 1985 р.) генераль-
ного секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова на квітневому
партійному пленумі 1985 р. оголосити про зміну економічної,
соціальної та зовнішньої політики. Оточивши себе групою
відомих економістів, спеціалістів, М. Горбачов проголосив курс
на проведення політичних і економічних реформ.
У ході проведення економічних реформ можна виділити три
етапи:
1. Реформа А. Аганбегяна (квітень 1985 р.), суттю якої було
соціально-економічне прискорення розвитку країни на основі
широкого впровадження досягнень НТП, створення нового
господарського механізму. Але невдовзі стало зрозумілим, що
реформування економіки вимагає якісних структурних змін в
радянській економічній моделі.
2. Реформа М. Рижкова—Л. Абалкіна (1987—1989 рр.), сут-
тю якої була формула "самостійність", "самофінансування",
"самоокупність". В основі реформи лежало дві складові:
а) розширення самостійності трудових колективів (було
прийнято закон "Про державне підприємство та об'єднання");
б) розширення сфери дії приватної ініціативи (за закона-
ми "Про кооперацію", "Про індивідуальну трудову діяльність"
та ін.).
3. Концепція переходу до регульованої ринкової економі-
ки (1990—1991 рр.), суттю якої було запровадження під кон-
тролем держави ринкових механізмів. Гострі дискусії вели-
ся про темпи та методи переходу до ринкових відносин (Яв-
лінський, Шаталін).
Спроба економічних реформ не мала позитивного резуль-
тату. Наслідком цього стало подальше падіння виробництва,
продуктивності праці, зубожіння найширших верств населен-
ня, утвердження в держсекторі бартерної економіки, а в ново-
му підприємницькому секторі — "економіки казино", коли
головним стало не виробництво, а продаж товарів в найкоротші
терміни за максимальними цінами з метою отримання макси-
муму прибутку. Гігантськими темпами почав зростати вну-
трішній та зовнішній борг.
Значною перешкодою на шляху реформування економіки
України був її структурний дисбаланс. Зокрема, питома вага
важкої промисловості становила більше 60%. Оборонні галузі
поглинали до 2/3 науково-технічного потенціалу. 95% про-
дукції вироблялося на підприємствах союзного підпорядкуван-
ня. Залежність України від центру була закріплена у союзно-
му фінансовому законодавстві. Закладений у ньому принцип
передбачав вилучення до союзного бюджету основної маси
доходів республіки та послідуючий її перерозподіл поза зв'яз-
ком з вилученою сумою, результатами виробничої діяльності
та розмірами споживання. Так, 1990 р. лише 36,2% витрат
Державного бюджету України покривалися власними дохода-
ми, решта — перерозподілом союзних.
Величезною проблемою для української економіки стала й
Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 р. її катастрофічні
екологічні й економічні результати не піддаються точним
оцінкам. Досить сказати, що до початку 1990 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
зерна постійно зростало, то в СРСР воно знизилося з 737 кг на
„.,_., „——„™..„ ~ .—— ^. „V, ^, Л1- у Ау00 р Найголовнішою
причиною такого становища була криза колгоспно-радгоспної
системи як такої.
Певний час радянському керівництву вдавалося послаблю-
вати негативні наслідки економічної політики форсованим
постачанням на світовий ринок енергоносіїв — нафти і газу,
які забезпечували надходження "нафтодоларів". З 1960 по
1985 р. частка паливно-сировинного експорту з СРСР збільши-
лася з 16,2% до 54,4%. Враховуюче значне зростання цін на
нафту в 70-ті роки, Радянський Союз отримав від експорту
енергоносіїв величезні кошти — сотні мільярдів доларів. Од-
нак вони використовувалися неефективно: вкладалися у будів-
ництво, яке часто залишалося незавершеним, йшли на закупів-
лю техніки, яка нерідко осідала на складах, а також дефіцит-
них споживчих товарів і продовольства. Переорієнтація інду-
стріальне розвинутих країн на енергозберігаючі технології на
початку 80-х років призвела до зниження попиту на нафту, що
значно зменшило валютні надходження в СРСР.
Відповідно до цього змінювався і добробут народу. Якщо
наприкінці 60-х — початку 70-х років спостерігалося певне
зростання життєвого рівня людей, то в подальшому цей про-
цес уповільнився. Навіть незважаючи на постійне зростання
середньої заробітної плати, яке в 1970—1979 рр. становило
30%. Адже підвищення номінальної заробітної платні не озна-
чало зростання реальної. Воно не підкріплювалося збільшен-
ням маси пропонованих товарів і послуг. Кількість грошей
на руках громадян збільшувалася, однак витрачати їх було
дедалі важче через постійні дефіцити тих чи інших товарів
широкого попиту, які до того ж здебільшого мали низьку якість.
Про це свідчить неймовірне зростання заощаджень громадян.
На кінець 70-х років вони становили 32 млрд крб. на рахун-
ках в ощадних касах. Отже, цей дисбаланс між доходами і
можливістю їхньої реалізації був однією з причин інфляцій-
них процесів, які набирали силу саме з кінця 70-х років, а також
однією з головних причин хронічних дефіцитів на споживаць-
кому ринку, які, у свою чергу, призводили до зловживань у
торгівлі, спекуляції і розвитку "тіньової економіки" (з 60-х
до кінця 80-х років "тіньовий" сектор економіки СРСР зріс у
ЗО разів і становив більш як 20% від національного доходу),
формування мафіозних угруповань.
^1УІ\.С, .ПІЯЩ-ІІ'ІГЧПи.і І Ч/-Л. ——— іі^-іслі^.у ^^ л. ^^іі-іі, ^іі^іі^і.ііііі*
України, як і всього Радянського Союзу, входила в смугу то-
тальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною,
а більшість спроб оживити її мали суто адміністративний чи
навіть ідеологічно-декларативний характер. Основними при-
чинами такого становища була низька ефективність економіч-
ної системи, в основі якої лежала загальнодержавна власність
на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова
економіка, з якої вилучено ринкові сили. Централізована пла-
нова економіка створила величезну бюрократію, яка увічню-
вала неефективність виробництва. Фактично, неможливо було
взагалі спланувати економіку такої великої держави як СРСР.
Відсутність ринку призводила до відсутності інформації, яку
постачає суспільству система ринкових цін.
Для української економіки, крім того, були характерні такі
явища, як гігантоманія, власне збагачення партійно-номен-
клатурних груп, боротьба кланів, корупція, хабарництво і т. ін.
Важливою причиною кризи радянської економіки було існу-
вання політичної системи, в якій одна партія повністю моно-
полізувала право на владу.
3. Пошуки шляхів реформування господарської
системи в другій половині 80-х років та їхня
невдача
На середину 1980-х років криза в СРСР охопила всі сфери
життя. Розладнана економіка хронічно не забезпечувала по-
треб країни. Рік у рік падав рівень життя населення. Зниження
цін на нафту і природний газ на міжнародному ринку та агресія
в Афганістані завдали нищівного удару і без того критичному
економічному станові. Тотальний контроль душив будь-які
прояви незалежної думки. Зазнали руйнації суспільні від-
носини, мораль, процвітали корупція, казнокрадство, органі-
зована злочинність. СРСР опинився перед прірвою. Ця кри-
тична ситуація і змусила нового (з березня 1985 р.) генераль-
ного секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова на квітневому
партійному пленумі 1985 р. оголосити про зміну економічної,
соціальної та зовнішньої політики. Оточивши себе групою
відомих економістів, спеціалістів, М. Горбачов проголосив курс
на проведення політичних і економічних реформ.
У ході проведення економічних реформ можна виділити три
етапи:
1. Реформа А. Аганбегяна (квітень 1985 р.), суттю якої було
соціально-економічне прискорення розвитку країни на основі
широкого впровадження досягнень НТП, створення нового
господарського механізму. Але невдовзі стало зрозумілим, що
реформування економіки вимагає якісних структурних змін в
радянській економічній моделі.
2. Реформа М. Рижкова—Л. Абалкіна (1987—1989 рр.), сут-
тю якої була формула "самостійність", "самофінансування",
"самоокупність". В основі реформи лежало дві складові:
а) розширення самостійності трудових колективів (було
прийнято закон "Про державне підприємство та об'єднання");
б) розширення сфери дії приватної ініціативи (за закона-
ми "Про кооперацію", "Про індивідуальну трудову діяльність"
та ін.).
3. Концепція переходу до регульованої ринкової економі-
ки (1990—1991 рр.), суттю якої було запровадження під кон-
тролем держави ринкових механізмів. Гострі дискусії вели-
ся про темпи та методи переходу до ринкових відносин (Яв-
лінський, Шаталін).
Спроба економічних реформ не мала позитивного резуль-
тату. Наслідком цього стало подальше падіння виробництва,
продуктивності праці, зубожіння найширших верств населен-
ня, утвердження в держсекторі бартерної економіки, а в ново-
му підприємницькому секторі — "економіки казино", коли
головним стало не виробництво, а продаж товарів в найкоротші
терміни за максимальними цінами з метою отримання макси-
муму прибутку. Гігантськими темпами почав зростати вну-
трішній та зовнішній борг.
Значною перешкодою на шляху реформування економіки
України був її структурний дисбаланс. Зокрема, питома вага
важкої промисловості становила більше 60%. Оборонні галузі
поглинали до 2/3 науково-технічного потенціалу. 95% про-
дукції вироблялося на підприємствах союзного підпорядкуван-
ня. Залежність України від центру була закріплена у союзно-
му фінансовому законодавстві. Закладений у ньому принцип
передбачав вилучення до союзного бюджету основної маси
доходів республіки та послідуючий її перерозподіл поза зв'яз-
ком з вилученою сумою, результатами виробничої діяльності
та розмірами споживання. Так, 1990 р. лише 36,2% витрат
Державного бюджету України покривалися власними дохода-
ми, решта — перерозподілом союзних.
Величезною проблемою для української економіки стала й
Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 р. її катастрофічні
екологічні й економічні результати не піддаються точним
оцінкам. Досить сказати, що до початку 1990 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81