Сантехника сайт для людей 
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  A-Z

 

, але не
мали широкого застосування. Промислове піднесення відбу-
лося у 1805—1810 рр. в часи правління Директорії та Напо-
леона, які активно підтримували промисловість і торгівлю. У
цей же час у Франції знайшли поширення англійські винахо-
ди. Особливу роль у текстильній галузі промисловості відіграли
верстат Жаккара, створений у 1804—1808 рр., який виготов-
ляв тканини з візерунком, та машини Жирара (1810 р.), що
здійснювали хімічно-механічну обробку льону. Щоправда, ці
вості лише у 40-х роках. У цілому інженерно-технічна думка
у Франції відставала від англійської.
Континентальна блокада Англії, яку проводив Наполеон
у 1806 р., закрила французький і європейський ринки для ан-
глійських промислових товарів, створила великі економічні
труднощі для Англії. Вона прискорила становлення і розви-
ток деяких галузей французької промисловості (суконної, хі-
мічної, металообробної). Проте ті галузі промисловості, які
працювали на колоніальній сировині (бавовняна, цукрова),
переживали занепад. У цілому прагнення Наполеона створи-
ти умови для панування французької промисловості на кон-
тиненті негативно позначилися на ході промислового розвит-
ку. Франція на довгі роки була позбавлена англійських ма-
шин, металовиробів та вугілля, необхідних для механізації
виробничих процесів. Сільське господарство Франції страж-
дало через припинення експорту зерна, вин та інших продуктів.
Континентальною блокадою були невдоволені союзники На-
полеона.
На другому етапі промислового перевороту (1815—1848 рр.)
хід економічного розвитку Франції прискорюється. Зростають
темпи механізації виробництва. Розвивається текстильна, ме-
талургійна, поліграфічна, керамічна та інші галузі промисло-
вості. У 20-х роках зароджується французьке машинобуду-
вання. За обсягом виробництва промислової продукції в се-
редині XIX ст. Франція займала друге місце у світі після Ве-
ликобританії. Однак її технічний рівень і конкурентоспро-
можність залишалися низькими. У Франції зберігалися неве-
ликі мануфактури та дрібне кустарне виробництво. Такий стан
деякі історики пояснюють антикапіталістичною атмосферою
французького суспільства, характером підприємця: дрібного
ділка, людини консервативної, обережної. Торгово-промисло-
ва буржуазія не мала достатнього впливу на формування дер-
жавної політики. Уряд ігнорував її інтереси.
Вже на етапі промислового перевороту у Франції сформува-
лися фінансова буржуазія, яка відігравала значну роль в держа-
ві, зате мало опікувалася розвитком промисловості. Вона збага-
чувалася за рахунок лихварства, фінансових та біржових спе-
куляцій. Грошовий капітал зростав швидше, ніж промисловий.
У Франції XIX ст. повільними темпами зростало населен-
тивна тенденція поглиблювалася відносинами на селі, склад-
ною та суперечливою структурою аграрного сектора економі-
ки країни. У сільському господарстві Франції домінували
дрібні селянські господарства, які з ростом сільського насе-
лення все більше подрібнювалися. Переважання дрібних се-
лянських господарств стримувало капіталістичний розвиток
французького села. Навіть незважаючи на державну митну
політику, яка більше сприяла аграріям, ніж підприємцям, і тим
самим гальмувала розвиток промисловості, рівень розвитку
сільського господарства порівняно з іншими європейськими
країнами залишався низьким.
Третій етап промислового перевороту у Франції відбувся
після революції 1848—1849 рр. і тривав до кінця 60-х років.
У цей період фабрично-заводське виробництво охопило біль-
шість галузей промисловості. Загальний обсяг промислової
продукції за 1851—1865 рр. зріс майже вдвічі. Кількість па-
рових двигунів у промисловості й транспорті збільшилася з
7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км.
За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі,
ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна
справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небува-
лої сили і значення. Такі успіхи у розвитку економіки краї-
ни були досягнуті завдяки зваженій ліберальній політиці На-
полеона III та його уряду.
Отже, в результаті промислового перевороту французька
економіка остаточно перейшла на шлях індустріального роз-
витку. Однак на відміну від Англії у господарстві Франції
значну роль відігравало лихварство.
3. Особливості промислового перевороту
у Німеччині
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку піз-
ніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут роз-
почався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Най-
важливішою причиною такого відставання була наявність фео-
дальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збере-
ження цехів у промисловості та політична роздробленість країни.
ц.сі дІдіУііпу ьід .м.пгл.11 та ч^ранци, становлення суспільства
нового типу в Німеччині відбувалося не революційним, а ево-
люційним шляхом. Середньовічні порядки: панування фео-
дального землеволодіння та повинності селян ліквідовували-
ся поступово, шляхом реформ. Навіть після революції 1848 р.
у Німеччині зберігалася феодальна монархія і політична та
економічна влада великих землевласників-юнкерів. Щоправ-
да, монархія стала обмеженою, і деякі політичні права отри-
мала національна буржуазія.
Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольо-
ваністю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю
власного флоту. Політично роздрібнені німецькі держави бу-
дували свою власну економічну політику. Кожна з них мала
власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми госпо-
дарського законодавства, які гальмували створення єдиного
національного ринку. Основні промислові райони країни —
Пруссько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський
— були економічно слабо зв'язані між собою.
У Німеччині довгий час панувало середньовічне ремісниче
виробництво, основною формою якого були цехи. Мануфакту-
ри появилися у кінці XVIII ст. і були розташовані, як прави-
ло, у сільській місцевості. Панування міських цехів було пі-
дірване німецьким законодавством лише у 60-х роках XIX ст.
Ремісниче виробництво було малоефективним. Промислова
продукція не була конкурентоспроможною на зовнішньому
ринку. Більше того, внутрішній ринок країни заполонили деше-
ві вироби французької та англійської фабрично-заводської про-
мисловості. Німеччина в першій половині XIX ст. була аграр-
ним придатком промислове розвинутих Англії та Франції.
Перші парові машини в німецькій промисловості знайшли
застосування у 30-х роках XIX ст. Проте їх було небагато — у
1837 р. у промислове розвинутій Сілезії працювало всього 8
парових двигунів (у той же час на бавовняних фабриках Лан-
кашира (Англія) діяло 714 парових двигунів.
Промисловий переворот прискорюється у 50—60-х роках,
коли німецька промисловість переходить від мануфактурної
стадії до фабрично-заводської. Впродовж 60-х років різко збіль-
шується загальна потужність парових двигунів. Особливо висо-
кими темпами розвивається важка промиловість.
Особливістю запізнілого промислового перевороту в Шмеч-
чині було те, що він базувався на основі вітчизняного маши-
нобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
 https://sdvk.ru/Smesiteli/komplektuyushchie_smesitelej/tropicheskie-dushi/ 

 Суперкерамика Trend