Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, реміс-
ничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали,
камінь. Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вави-
лонському царстві існувало лихварство.
землеробство високого рівня, а також тваринництво були
основними видами господарської діяльності в Стародавньому
Китаї та Індії. У долинах рік Інд і Ганг в Індії та Хуанхе і
Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у
IV тис. до н.е. На високоурожайних полях землероби збирали
по два рази в рік урожаї бавовни, цукрової тростини, рису, пше-
ниці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку
досягли ремесла — ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна
справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіо-
нальну спеціалізацію.
Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього
Сходу характерним було так зване східне рабство. Особ-
ливість його полягає у тому, що основною продуктивною си-
лою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а та-
кож вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток
населення, належали в основному державі, використовувались
як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, числен-
них чиновників, при храмах.
Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів,
доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська
праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в
системі царського і храмового господарства. Головними дже-
релами рабства були війни, піратство, заборгованість селян
общинам.
Отже, в країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріар-
хальний характер, сільська община була домінуючою в еко-
номіці цих країн.
3. Економічні причини розквіту та занепаду
країн античного світу
Стародавня Греція. У першій половині І тисячоліття
до н. е. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслі-
док внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій
історії розпочинається новий період, відомий під умовною
назвою античний (давній). В авангард світового прогресу стає
Стародавня Греція, яка була розташована на межі трьох кон-
тинентів — Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії
різних культур. Через Середземне та Чорне моря проходили
важливі торговельні шляхи. Греція, маючи зручні оухти, пре-
красні кліматичні умови, значні природні багатства, вбирає
матеріальні, духовні, інтелектуальні здобутки різних культур
і цивілізацій.
Численні острови, оточені гірськими хребтами, затоки і га-
вані визначали відокремленість, автономію економічного життя
грецьких общин. Внаслідок цього антична громада, на відміну
від сільської східної громади, виступала в основному як місто
(поліс). Саме це зумовило перевагу грецького міста над селом.
Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі мало
другорядне значення.
Грецькі поліси становили окремі держави, центром кожної
з яких було місто, оточене муром, йому належали довколишні
долини чи острови. Формування грецьких міст-полісів розпо-
чалося у VIII — VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни,
Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі реміс-
ничо-торговельні центри, стали осередками політичного, куль-
турного життя Греції. Значне місце в господарстві країни зай-
мали ремесла, виплавлення металів зокрема. У рудниках, що
іноді мали глибину до 100 м, добували руду, з якої виплавля-
ли мідь, залізо, виготовляли бронзу. Із цих металів, а також із
золота, срібла, виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Роз-
роблялися поклади мармуру, глини. Добротним і красивим
був посуд, дахівка, інші керамічні вироби, які славилися на весь
тогочасний світ. Грецькі тканини, одяг мали попит далеко за
межами країни. Військова могутність Афін призвела до роз-
витку кораблебудування, яке було під контролем держави.
Ремісники працювали у невеликих майстернях по 3—12
чол., хоча в деяких із них кількість працюючих сягала ЗО—
100 чол. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались
будівельна справа, обробка каменю, завдяки чому міста краї-
ни перетворилися у прекрасні ансамблі архітектурних ше-
деврів — храми, палаци знаті, театри, стадіони, інші громадські
споруди, які вражали світ своїми завершеними формами. Роз-
виток ремесел призвів до спеціалізації виробників. Стали
спеціалізованими окремі міста-держави.
Повільніше розвивалося сільське господарство. Це було
зумовлено рядом вказаних вище факторів, а також тривалим
пануванням двопілля. Орна земля, угіддя, інші природні ба-
гатства спочатку належали громаді, згодом перейшли до ро-
дової аристократії. Греки спеціалізувалися на вирощуванні
пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових
гаїв. Оливкова олія використовувалася у харчуванні, парфу-
мерії, для освітлення, а також була головним експортним
товаром. В Єгипет, Рим та Причорномор'я вивозилось вино.
Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом.
Добре розвивалося тваринництво.
У IV ст. до н. е. греки удосконалили агротехнічні прийо-
ми в землеробстві. Вводилося трипілля, ширше застосовува-
лися добрива, використовувалася борона з дерев'яними зуба-
ми, молотильна дошка тощо. З'явилися наукові трактати з
сільського господарства.
Перенаселення Греції і гостра нестача землі у VIII — VI ст.
до н. е. зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-
колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів,
на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії
та Північній Африці. Міста-колонії стали центрами торгівлі
греків із сусідніми народами.
Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля
і товарно-грошові відносини. Більші міста країни, перш за
все Афіни, Пірей та інші, стали центрами середземноморської
торгівлі, транзитною базою між різними регіонами. Внутріш-
ня сухопутна торгівля була менш розвиненою. Торгівля зосе-
реджувалася в руках купців, які були власниками великих
складів, кораблів. Грошовий обмін здійснювали лихварі, які
володіли обмінними пунктами — трапезами. Поступово вони
ставали крупними банкірами, посередниками у торгових опе-
раціях, власниками значних капіталів. Наявність великої кіль-
кості міст-держав, кожна з яких мала свої гроші, гальмувала
розвиток товарно-грошових відносин у Греції.
Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції
було широке використання праці величезної кількості рабів.
Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила
Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство.
Праця рабів використовувалася в різних сферах матеріально-
го виробництва. Більшість рабів працювали в копальнях, ка-
меноломнях, на будівництві доріг. У Греції були й привілейо-
вані раби — учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Деякі
філософи, поети були рабами. Рабів використовували як при-
слугу в домашньому господарстві знатних людей, незначна
деяким із рабів (купцям, ремісникам) дозволялося мати сім'ї.
Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економіч-
ного і культурного розвитку держави. Отже, в античному
рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основ-
ною продуктивною силою суспільного виробництва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81