Відомий американський
дослідник української економіки Іван-Святослав Коропецький
у книзі "Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне україн-
ської економіки" підкреслив, що "таким самим історичним
фактом, як існування окремого українського народу, є його
постійне господарювання на території свого компактного по-
селення. Економіка на історичних українських землях більше
ніж тисячу років була національною економікою даного на-
роду, а не економікою лише одного з регіонів якогось велико-
державного комплексу. Ця економіка має свої власні інтере-
си, які український народ не зобов'язаний підпорядковувати
інтересам будь-якої імперії". Із даного факту випливає не-
обхідність ні в якому разі не заперечувати минуле (як це було
донедавна), а всіляко використовувати багатий історичний
досвід стосовно нових соціально-економічних умов і реалій.
Формування в Україні ринкової економіки передбачає не-
обхідність приведення її структури, господарського механіз-
му, організаційних інституцій у відповідність з найважливі-
шими тенденціями світового економічного розвитку. Подібний
перехід є неможливим без усвідомлення та широкого викори-
стання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, нагро-
мадженого людством у раціональному використанні матері-
альних, фінансових, трудових та інших ресурсів.
Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже
зобов'язані не тільки дати їхні основні характеристики, але й,
що особливо важливо, передбачити їхню еволюцію. А це можливо
зробити тільки з врахуванням попереднього розвитку даного
явища, що базується на певних історичних закономірностях.
Слід зауважити, що значення історико-економічного дослі-
дження проявляється не тільки у виявленні суспільно-еко-
номічних закономірностей історичного розвитку, але й у кон-
кретних випадках господарської практики. До історії госпо-
дарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це
чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалось би, що може
бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний
звіт підприємства. Тим не менше він в значній мірі побудо-
ваний на історико-економічних матеріалах і методах. Адже
вся техніко-організаційна динаміка даного господарства має
історичний характер; при порівнянні показників різних пері-
одів по суті простежується історико-економічний процес фор-
мування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потуж-
ності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все
це враховується в системі управління підприємством, відобра-
жається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися
основам економічного мислення, не навчившись уявляти гос-
подарство в його історичному аспекті.
Без історії в руках економіста залишається лише аналіз
фундаментальних зв'язків — прекрасний, але недостатній, об-
межений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без
історії наше економічне життя являє собою набір дискретних
(перервних, роздільних) станів, кожний з яких формується,
утворюється на порожньому місці, а готові результати соціально-
го поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком. Без
знання минулого економісти позбавляються почуття істориз-
му, займаються добросовісним описом реалій господарського
життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання,
не вміють сформулювати економічні закони і закономірності.
Вивчення конкретно-історичних аспектів економіки збагатить
майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у виріше-
нні господарських проблем, допоможе краще збагнути сучасні
економічні проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв'язання.
Знання економічної історії має не тільки науково-пізнаваль-
не, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір
віших історико-економічних процесів і подій. Економіста не
можна уподібнювати до обчислювальної машини, позбавленої
емоцій, байдужо оперуючої з цифрами, запрограмованої лише
на точність результату. Нашому суспільству потрібний не лише
спеціаліст високої професійної кваліфікації, але й свідомий
працівник-патріот, якому не байдужа доля Батьківщини.
2. Місце економічної історії в системі наук
Економічна історія є джерелом фактичного матеріалу для
всіх економічних наук, перш за все для економічної теорії
(політекономії). Вона забезпечує тісний зв'язок історичних
знань з економікою промисловості, сільського господарства,
іншими галузевими і функціональними економічними наука-
ми. У системі економічних наук історія господарства відіграє
фундаментальну роль. Вона є ключем до пошуку генетичних
залежностей та історичних закономірностей в економічному
житті держав і народів.
Важливою є взаємодія економічної історії з конкретними
соціологічними дисциплінами. Адже вплив на розвиток еко-
номіки таких факторів, як соціальний склад працівників, управ-
ління виробничими колективами, задоволеність працею, настрій,
поведінка працівників тощо, також повинен враховуватися
історією господарства. Економічні результати — це результа-
ти насамперед діяльності людей, виробничих колективів.
Існує тісний зв'язок історії господарства з історичними
науками, насамперед з загальною історією, яка певну увагу
приділяє й історії економіки. У свою чергу економічна істо-
рія не може обійти найважливіші події загальної історії, так
як зрозуміти економічний розвиток суспільства, не враховуючи
ідеології, політики та інших факторів, неможливо.
Економічна історія обов'язково включає вивчення внутрі-
шньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн,
національних і етнографічних особливостей, законів, релігій-
них культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми
вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їхньої ролі в
розвитку економіки.
3. Критерії періодизації курсу
З часу виникнення історії господарства як науки робилися
численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст
Л.І. Мєчніков в основу періодизації поклав географічний фак-
тор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст
Б. Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші
дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й
обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, аме-
риканець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі
— культуру, релігію.
У 60-х роках XIX ст. популярними стали теорії "індустрі-
ального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадії
економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу.
Продовженням цих узагальнень стала теорія про постін-
дустріальне суспільство. Найвидатніші її представники —
Д. Белл, Г. Кант, 3. Бжезінський (СІЛА), Ж.Ж. Серван-Шрейбер
і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії (в т.ч.
й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустрі-
альне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (про-
гресуюче) і постіндустріальне суспільство. В основу цього по-
ділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузе-
вий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріаль-
ного суспільства" стверджується, зокрема, що залежно від тех-
нічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно
домінує "первинна" сфера господарської діяльності — сільське
господарство;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
дослідник української економіки Іван-Святослав Коропецький
у книзі "Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне україн-
ської економіки" підкреслив, що "таким самим історичним
фактом, як існування окремого українського народу, є його
постійне господарювання на території свого компактного по-
селення. Економіка на історичних українських землях більше
ніж тисячу років була національною економікою даного на-
роду, а не економікою лише одного з регіонів якогось велико-
державного комплексу. Ця економіка має свої власні інтере-
си, які український народ не зобов'язаний підпорядковувати
інтересам будь-якої імперії". Із даного факту випливає не-
обхідність ні в якому разі не заперечувати минуле (як це було
донедавна), а всіляко використовувати багатий історичний
досвід стосовно нових соціально-економічних умов і реалій.
Формування в Україні ринкової економіки передбачає не-
обхідність приведення її структури, господарського механіз-
му, організаційних інституцій у відповідність з найважливі-
шими тенденціями світового економічного розвитку. Подібний
перехід є неможливим без усвідомлення та широкого викори-
стання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, нагро-
мадженого людством у раціональному використанні матері-
альних, фінансових, трудових та інших ресурсів.
Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже
зобов'язані не тільки дати їхні основні характеристики, але й,
що особливо важливо, передбачити їхню еволюцію. А це можливо
зробити тільки з врахуванням попереднього розвитку даного
явища, що базується на певних історичних закономірностях.
Слід зауважити, що значення історико-економічного дослі-
дження проявляється не тільки у виявленні суспільно-еко-
номічних закономірностей історичного розвитку, але й у кон-
кретних випадках господарської практики. До історії госпо-
дарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це
чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалось би, що може
бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний
звіт підприємства. Тим не менше він в значній мірі побудо-
ваний на історико-економічних матеріалах і методах. Адже
вся техніко-організаційна динаміка даного господарства має
історичний характер; при порівнянні показників різних пері-
одів по суті простежується історико-економічний процес фор-
мування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потуж-
ності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все
це враховується в системі управління підприємством, відобра-
жається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися
основам економічного мислення, не навчившись уявляти гос-
подарство в його історичному аспекті.
Без історії в руках економіста залишається лише аналіз
фундаментальних зв'язків — прекрасний, але недостатній, об-
межений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без
історії наше економічне життя являє собою набір дискретних
(перервних, роздільних) станів, кожний з яких формується,
утворюється на порожньому місці, а готові результати соціально-
го поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком. Без
знання минулого економісти позбавляються почуття істориз-
му, займаються добросовісним описом реалій господарського
життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання,
не вміють сформулювати економічні закони і закономірності.
Вивчення конкретно-історичних аспектів економіки збагатить
майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у виріше-
нні господарських проблем, допоможе краще збагнути сучасні
економічні проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв'язання.
Знання економічної історії має не тільки науково-пізнаваль-
не, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір
віших історико-економічних процесів і подій. Економіста не
можна уподібнювати до обчислювальної машини, позбавленої
емоцій, байдужо оперуючої з цифрами, запрограмованої лише
на точність результату. Нашому суспільству потрібний не лише
спеціаліст високої професійної кваліфікації, але й свідомий
працівник-патріот, якому не байдужа доля Батьківщини.
2. Місце економічної історії в системі наук
Економічна історія є джерелом фактичного матеріалу для
всіх економічних наук, перш за все для економічної теорії
(політекономії). Вона забезпечує тісний зв'язок історичних
знань з економікою промисловості, сільського господарства,
іншими галузевими і функціональними економічними наука-
ми. У системі економічних наук історія господарства відіграє
фундаментальну роль. Вона є ключем до пошуку генетичних
залежностей та історичних закономірностей в економічному
житті держав і народів.
Важливою є взаємодія економічної історії з конкретними
соціологічними дисциплінами. Адже вплив на розвиток еко-
номіки таких факторів, як соціальний склад працівників, управ-
ління виробничими колективами, задоволеність працею, настрій,
поведінка працівників тощо, також повинен враховуватися
історією господарства. Економічні результати — це результа-
ти насамперед діяльності людей, виробничих колективів.
Існує тісний зв'язок історії господарства з історичними
науками, насамперед з загальною історією, яка певну увагу
приділяє й історії економіки. У свою чергу економічна істо-
рія не може обійти найважливіші події загальної історії, так
як зрозуміти економічний розвиток суспільства, не враховуючи
ідеології, політики та інших факторів, неможливо.
Економічна історія обов'язково включає вивчення внутрі-
шньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн,
національних і етнографічних особливостей, законів, релігій-
них культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми
вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їхньої ролі в
розвитку економіки.
3. Критерії періодизації курсу
З часу виникнення історії господарства як науки робилися
численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст
Л.І. Мєчніков в основу періодизації поклав географічний фак-
тор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст
Б. Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші
дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й
обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, аме-
риканець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі
— культуру, релігію.
У 60-х роках XIX ст. популярними стали теорії "індустрі-
ального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадії
економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу.
Продовженням цих узагальнень стала теорія про постін-
дустріальне суспільство. Найвидатніші її представники —
Д. Белл, Г. Кант, 3. Бжезінський (СІЛА), Ж.Ж. Серван-Шрейбер
і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії (в т.ч.
й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустрі-
альне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (про-
гресуюче) і постіндустріальне суспільство. В основу цього по-
ділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузе-
вий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріаль-
ного суспільства" стверджується, зокрема, що залежно від тех-
нічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно
домінує "первинна" сфера господарської діяльності — сільське
господарство;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81