До булави великоє руськоє належатиме Чигринське староство, як то значиться в привiлею наданiм пок. Б. Хмельницькому вiд короля й. м.
Гетьман вiйська Руського буде вiльний вiд резiдування при королi й. м.
Конвокацiя воуводства Києвського, Браславського i Чернiгiвського буде скликана унiверсалом королiвським пiсля сойму, що мау бути зложений якнайскорше".
Iван Виговський гетьман вiйська кн. Руських рукою власною i печатка.
IВАН МАЗЕПА
МИ СТОЄМО ТЕПЕР, БРАТIт,
МIЖ ДВОМА ПРОВАЛЛЯМИ:
Промова до урядникiв вiйськових i цивiльних
козацькоє Украєни напередоднi розриву з Москвою 1708 р.я1
"Ми стоємо тепер, братiу, мiж двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надiйного, щоб єх обминути. Воюючi мiж собою монархи, що зблизили театр вiйни до границь наших, до того розлюченi один на одного, що пiдвладнi єм на
роди терплять уже i ще перетерплять безодню лиха незмiрного, а ми мiж ними у точка або цiль всього нещастя. Обидва вони, через свавiльство своу i привласнення необмеженоє влади, подобляться найстрашнiшим деспотам, яких вся Азiя i Африка навряд чи кол
и породжували. I тому подоланий з них i повалений зруйнуу собою i державу свою i оберне єє внiвець. Жереб держав тих визначила наперед доля рiшитися в нашiй отчизнi i на очах наших, i нам, бачивши загрозу тую, що зiбралася над головами нашими, як не
помислити й не подумати про себе самих?
Мiй розсуд, чужий усiм пристрастям
i шкiдливим для душi замiрам, у такий: коли король шведський, завше переможний, якого вся Европа поважау i боється, подолау царя росiйського i зруйнуу царство його, то ми з волi переможця, неминуче причисленi будемо до Польщi i вiдданi
в рабство полякам i на волю його наставленика та улюбленця, короля Лещинського, i вже тут нема й не буде мiсця договорам про нашi права та привiлеє, та й попереднi на теу договори i трактати самi собою скасуються, бо ми, натурально, порахованi будемо
, яко завойованi, або зброую пiдкоренi, отже, будемо раби неключимi, i доля наша остатня буде гiрша за першу, якоє предки нашi вiд полякiв зазнали з таким горем, що сама згадка про неє жах наганяу.
А як допустити царя росiйського вийти переможцем, то вже лиха година прийде до нас од самого царя того; бо ви бачите, що хоч вiн походить од колiна, вибраного народом з дворянства свого, але, прибравши собi владу необмежену, карау народ той своувiльн
о, i не тiльки свобода та добро народне, але й саме життя його пiдбитi удинiй волi та забаганцi царськiй. Бачили ви i наслiдки деспотизму того, яким вiн винищив численнi родини найбiльш варварськими карами за провини, стягненi наклепом та вимушенi ти
ранськими тортурами, що єх нiякий народ стерпiти i перетерпiти не годен. Початок спiльних недуг наших зазнав я на
самому собi. Вам бо вiдомо, що за вiдмову мою в задумах його, убивчих для нашоє отчизни, вибито мене по щоках, як безчесну блудницю. I хто ж тут не признау, що тиран, який образив так ганебно особу, що репрезентуу нацiю, вважау, звичайно, членiв єє з
а худобу нетямущу i свiй послiд? Та й справдi за таких єх уважау, коли посланого до нього депутата народного Войнаровського iз скаргою на зухвальства та звiрства, чиненi безнастанно народовi од вiйськ московських, i з проханням потвердити договiрнi с
таттi, при вiдданнi Хмельницького уложенi, яких вiн ще не потверджував, а повинен за тими ж договорами потвердити, вiн прийняв поличниками й тюрмою i вислати хотiв був на шибеницю, вiд якоє врятувався той лише втечею.
Отже, зостауться нам, братiу, з видимих зол, якi нас спiткали, вибрати менше, щоб нащадки нашi, кинутi в рабство нашою неключимiстю, нарiканнями своєми та прокляттями нас не обтяжили. Я нащадкiв не маю i мати, звичайно, не можу, отже, непричетний усь
м в iнтересах наслiддя, i нiчого не шукаю, окрiм щастя тому народовi, який ушанував мене гетьманською гiднiстю i з нею довiрив менi долю свою. Проклятий був би я i зовсiм безсовiсний, якби вiддавав вам зле за добре i зрадив його за своє iнтереси!
Але час освiдчитися вам, що я вибрав для народу сього i самих вас. Довголiтнiй досвiд мiй у справах полiтичних i знання iнтересiв народних одкрили менi очi на нинiшну становище справ мiнiстерських, i як вони зблизилися до нашоє отчизни. За першу умiл
iсть вважауться в таких випадках таєна, неприступна нi для кого, аж доки станеться. Я єє довiрив одному собi, i вона мене перед вами виправдуу власною своую важливiстю.
Бачився я з обома воюючими королями, шведським i польським, i все вмiння своу ужив перед ними, щоб переконати першого про протекцiю i милiсть отчизнi нашiй од вiйськових напастей та руйнацiй у майбутнiй на неє навалi, а щодо Великоросiє, нам удиновiр
ноє i удиноплемiнноє, випросив у нього невтралiтет, себто не повиннi воювати ми нi з шведами, анi з поляками, анi з великоросiянами, а повиннi, зiбравшися з вiйськовими силами нашими, стояти в належних мiсцях i боронити власну отчизну свою, вiдбиваюч
и того, хто нападе на неє вiйною, про що зараз ми повиннi оголосити государевi, а бояри його, якi не зараженi ще нiмещиною i памятають пролиту безневинно кров своєх родичiв, про все теу повiдомленi i зо мною згоднi. Для всiх же воюючих вiйськ вистав
ляти ми повиннi за плату харчi i фураж, в кiлькостi, можливiй без власного зубожiння нашого; а при будучому загальному замиреннi всiх воюючих держав рiшено поставити краєну нашу в той стан держав,
в якому вона була з-перед володiння польського, iз своєми природними князями та з усiма колишнiми правами й привiлеями, що вiльну нацiю означають. Поручитися за теу взялися найпершi
в Европi держави: Францiя i Нiмеччина; i ся остання дуже сильно наполягала на такому положеннi нашому ще в днях гетьмана Зиновiя Хмельницького, за iмператора Фердинанда III, але не справдилося воно через мiжусобицю та необдуманiсть предкiв наших.
Договори нашi про вищесказане уложив я з королем шведським письмовим актом, пiдписаним з обох сторiн i оголошеним
в означених державах. I ми тепер уважати повиннi шведiв за своєх приятелiв, союзникiв, добродiєв i немов би од Бога посланих, щоб увiльнити нас од рабства та зневаги i поновити на найвищому ступнi свободи та самостiйности. Вiдомо ж бо, що колись були
ми те, що тепер московцi: уряд, першiсть i сама назва Русь од нас до них перейшли. Але ми тепер у них, яко притча во язицiх! Договори сiє
з Швецiую не суть новi i першi ще з нею, але потверджують вони
i поновлюють попереднi договори та союзи, од предкiв наших з коралями шведськими уложенi. Бо вiдомо, що дiд i батько нинiшнього короля шведського, мавши важливi прислуги од вiйськ наших
у вiйнi єх з ливонцями, германцями та Данiую, гарантували краєну нашу i часто за нею обставали супроти полякiв, а отому й од гетьмана Хмельницького, по злуцi вже з Росiую, вислано сильний корпус козацький, з наказним гетьманом Адамовичем, на пiдмогу
королевi шведському Густавовi, i допомагав вiн йому пiд час здобування столиць польських, Варшави й Кракова. I так, нинiшнi договори нашi
з Швецiую суть тiльки продовження давнiших, в усiх народах уживаних. Та й що ж то за народ, коли за свою користь не дбау i очевиднiй небезпецi не запобiгау? Такий народ неключимiстю своую подобиться, воiстину, нетямущим тваринам, од усiх народiв знев
ажаним".
ПИЛИП ОРЛИК
ВИВIД ПРАВ УКРАЄНИя1
По довгiй й кривавiй вiйнi вiчноє памятi найхоробрiший гетьман Хмельницький визволив з-пiд польськоє кормиги пригнiчену козацьку нацiю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344