:
Таким чином, маумо в руськiй церквi духовну владу, вiд Христа Бога дану, що звязуу й розвязуу, видимим знаменням вiд Бога сповiщену. Тож не вагайтеся нiскiльки i мiцно тримайтеся iстинноє Святоє Схiдноє Церкви, у нiй спасiння маючи, тому що бачите
насправдi, що и нiй розвязуються вiд грiхiв тi, хто покаявся. Полюби ж цю владу, котру Христос Бог Церквi своєй святiй захотiв подарувати. I зробив чудо над розслабленим, - за те дякуумо, говорячи: "Слава тобi, Господи, що дав цю свою Божественну вл
аду людинi". I ця ж влада на велику користь i втiху душам нашим вiд Господа залишена, як Вiн сам про не говорить: Хай усi побачать, що Син Божий мау на землi владу розвязувати грiхи. Не взяв же вiн єє з собою на небо, але тут на землi залишив, бо де
согрiшаумо, там прощення здобути повиннi. Коли ж цю владу i ключ, що вiдчиняу найбагатший Христовий скарб, захочемо використати, то до священницьких - як до Христових припадаумо стоп, з вiрою i в покаяннi, бо ж вони паче ключники й приставники його,
усвiдомлюють те, що вони зроблять тут, на землi, зроблено й утверджено Христом Богом на небi. Усi ж розбещенi, Церквi Христовiй непокiрливi, опамятайтеся, покайтеся й звернiться до Неє, тож, перебуваючи на землi, не будете звязанi вiдлученням, про
кляттям i вiдступництвом, а коли смертна сокира припинить ваше життя, то, перебуваючи в непокаяннi, вiдлученнi будете вiд радостей святих, звязанi тим самим на небесах. Отже, тут, на землi, покайтеся, поки мауте час, жалкуйте, що зогрiшили, сповiдай
тесь, i, вiд правовiря вiдступивши, вiдправте
й приймiть прощення тих, хто мау на це владу, розумiючи, що той, хто помирау, не покаявшись в грiхах, у вiдчає i вiдступництвi, як i той, що Духа Святого ганить, не зможе мати вiдпущення нi в цьому, нi
в майбутньому вiцi. Тому, перш нiж смертний не повалить вас серп, усi грiшнi, котрi перебувають у церковному прокляттi й вiдлученнi, а також тi, хто перебувау у вiдступництвi й уресях, до настання кiнця, або хоч i при самому кiнцi, як розбiйник, що о
панував себе, у серцi засмученому покайтеся i звернiться до Господа Бога вашого й до Матерi своує, Церкви, i милiсть знайдете i благодать приймете, бо ж щедрий i милостивий Господь до тих, що каються i до Нього притуляються вiд щирого серця, хай навi
ть i в останню годину, - i тому слава, честь i вшанування у вiки незлiченнi. Амiнь.
Богдан ХмельницЬкий
СТАТТI Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1654)я1
Бють чолом великому государевi царевi i великому князевi Олексiю Михайловичу, всеє Великоє i Малоє Росiє самодержавцевi
i многих держав государевi й обладателевi пiдданi його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорозького вiйська i весь мир християнський росiйський, аби його царське величество пожалував єх тим (дав єм те), про що битимуть чолом (просити
муть) посланики єх, а вони його царському величеству служитимуть во-вiки в усiм що єм государ повелить.
1. Щоб по мiстах урядники були обиранi з людей того гiдних, будуть вони повиннi пiдданими царського величества правити, i всякi доходи по правдi вiддавати до казни. А то тому, що воувода царського величества, приєхавши, почав би права єх ламати i якi
сь устави заводити, i то було б (Украєнцям) прикро; а як будуть старшими мiсцевi, своє люди, то вони будуть поводитися згiдно з мiсцевими правами.
Що до сеє статтi царське величество пожалував - велiв бути по єх прошенню. Мають по мiстах бути урядниками вiйти, бурмистри, райцi, лавники, i доходи всякi грошевi i хлiбнi збирати на царське величество i вiддавати до государевого скарбу тим людям, к
оторих пришле царське величество. I тi присланi люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщикiв, щоб робили по правдi.
2. Писаревi вiйськовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на пiдпискiв (канцеляристiв), на судей вiйськових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного
гетьманського 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв бути по єх проханню;
а давати тi грошi з тамошнiх доходiв.
3. На писаря i на судей вiйськових, на 2 чоловiка, i на всякого полковника, осаулiв вiйськових i полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великi видатки.
Царське величество пожалував, велiв буть по єх проханню.
4. На роботи вiйськовоє армати, на пушкарiв i всiх робочих людей, що бувають при арматi, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованне i пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв дати з тамошнiх доходiв.
5. Послiв, котрi здавна приходять з чужих краєв до вiйська Запорозького аби було вiльно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповiщати царське величество.
До сеє статi царське величество велiв: послiв з добрими дiлами приймати i вiдправляти, i писати царському величеству вiрно
i скоро, за чим вони приходили i з чим єх одправлено. А котрi посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послiв i посланникiв затримувати в вiйську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царськ
ого назад єх не вiдправляти. А з турецьким султаном i з польським королем без волi царського величества не мати зносин.
6.яПро митрополита києвського дано послам устний наказ.
А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велiв дати свою государську жаловану грамоту на його маутности.
Царське величество пожалував: митрополитовi i всiм людям духовного чину велiв дати свою государську жалувану грамоту на маутности, которими вони тепер володiють.
7. Аби царське величество зволив пiслати своу вiйсько пiд Смоленськ не гаючися нi трохи, аби неприятель не мiг собi ради дати
i сполучитися з иншими (вiйськами), бо тепер вiйська (польськi) потомленi - нехай не вiрять нiякому лукавству (Полякiв), коли б почали що вимишляти.
Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому i бояр та воуводiв пiслати з великим вiйськом, як просохне i почне бути паша.
8.яАби наумного вiйська тут на польськiм пограничу, для безпечности було з 3000 або скiльки буде воля царського величества - хоч i бiльше.
Вiйськовi люди царського величества на пограничу для охорони Украєни завсiди були i надалi будуть стояти.
9.яЗавсiди був такий звичай, що вiйську Запорозькому плачено. Бють чолом i тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 уфимкiв, на осаулiв по 200 золотих, на осаулiв вiйськових по 400 зол., на сотникiв по 100 зол., на козакiв по 30 золо
тих польських.
Попереднiх лiт присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький i все вiйсько Запорозьке i били чолом багато разiв, щоб його царське величество єх пожалував, уступився за них задля православноє християнськоє вiри i святих божих церков, пр
ийняв єх пiд свою високу руку i дав помiч на неприятелiв. Великому государевi нашому в тiм часi не можна було вас прийняти пiд свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вiчна згода з королями польськими i в. кн. литовським. А
хоч з королiвськоє сторони батьковi цар. величества святоє памяти вел. государевi Михайловi Федоровичевi i дiдовi його, святiйшому патрiарховi Фiларетовi Никитичови, i великому государевi нашому Олексiувi Михайловичу сталося багато нечести i ганьби,
то в тiм згiдно з королiвськими грамотами i соймовими постановами царське величество чекав поправи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344
Таким чином, маумо в руськiй церквi духовну владу, вiд Христа Бога дану, що звязуу й розвязуу, видимим знаменням вiд Бога сповiщену. Тож не вагайтеся нiскiльки i мiцно тримайтеся iстинноє Святоє Схiдноє Церкви, у нiй спасiння маючи, тому що бачите
насправдi, що и нiй розвязуються вiд грiхiв тi, хто покаявся. Полюби ж цю владу, котру Христос Бог Церквi своєй святiй захотiв подарувати. I зробив чудо над розслабленим, - за те дякуумо, говорячи: "Слава тобi, Господи, що дав цю свою Божественну вл
аду людинi". I ця ж влада на велику користь i втiху душам нашим вiд Господа залишена, як Вiн сам про не говорить: Хай усi побачать, що Син Божий мау на землi владу розвязувати грiхи. Не взяв же вiн єє з собою на небо, але тут на землi залишив, бо де
согрiшаумо, там прощення здобути повиннi. Коли ж цю владу i ключ, що вiдчиняу найбагатший Христовий скарб, захочемо використати, то до священницьких - як до Христових припадаумо стоп, з вiрою i в покаяннi, бо ж вони паче ключники й приставники його,
усвiдомлюють те, що вони зроблять тут, на землi, зроблено й утверджено Христом Богом на небi. Усi ж розбещенi, Церквi Христовiй непокiрливi, опамятайтеся, покайтеся й звернiться до Неє, тож, перебуваючи на землi, не будете звязанi вiдлученням, про
кляттям i вiдступництвом, а коли смертна сокира припинить ваше життя, то, перебуваючи в непокаяннi, вiдлученнi будете вiд радостей святих, звязанi тим самим на небесах. Отже, тут, на землi, покайтеся, поки мауте час, жалкуйте, що зогрiшили, сповiдай
тесь, i, вiд правовiря вiдступивши, вiдправте
й приймiть прощення тих, хто мау на це владу, розумiючи, що той, хто помирау, не покаявшись в грiхах, у вiдчає i вiдступництвi, як i той, що Духа Святого ганить, не зможе мати вiдпущення нi в цьому, нi
в майбутньому вiцi. Тому, перш нiж смертний не повалить вас серп, усi грiшнi, котрi перебувають у церковному прокляттi й вiдлученнi, а також тi, хто перебувау у вiдступництвi й уресях, до настання кiнця, або хоч i при самому кiнцi, як розбiйник, що о
панував себе, у серцi засмученому покайтеся i звернiться до Господа Бога вашого й до Матерi своує, Церкви, i милiсть знайдете i благодать приймете, бо ж щедрий i милостивий Господь до тих, що каються i до Нього притуляються вiд щирого серця, хай навi
ть i в останню годину, - i тому слава, честь i вшанування у вiки незлiченнi. Амiнь.
Богдан ХмельницЬкий
СТАТТI Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1654)я1
Бють чолом великому государевi царевi i великому князевi Олексiю Михайловичу, всеє Великоє i Малоє Росiє самодержавцевi
i многих держав государевi й обладателевi пiдданi його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорозького вiйська i весь мир християнський росiйський, аби його царське величество пожалував єх тим (дав єм те), про що битимуть чолом (просити
муть) посланики єх, а вони його царському величеству служитимуть во-вiки в усiм що єм государ повелить.
1. Щоб по мiстах урядники були обиранi з людей того гiдних, будуть вони повиннi пiдданими царського величества правити, i всякi доходи по правдi вiддавати до казни. А то тому, що воувода царського величества, приєхавши, почав би права єх ламати i якi
сь устави заводити, i то було б (Украєнцям) прикро; а як будуть старшими мiсцевi, своє люди, то вони будуть поводитися згiдно з мiсцевими правами.
Що до сеє статтi царське величество пожалував - велiв бути по єх прошенню. Мають по мiстах бути урядниками вiйти, бурмистри, райцi, лавники, i доходи всякi грошевi i хлiбнi збирати на царське величество i вiддавати до государевого скарбу тим людям, к
оторих пришле царське величество. I тi присланi люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщикiв, щоб робили по правдi.
2. Писаревi вiйськовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на пiдпискiв (канцеляристiв), на судей вiйськових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного
гетьманського 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв бути по єх проханню;
а давати тi грошi з тамошнiх доходiв.
3. На писаря i на судей вiйськових, на 2 чоловiка, i на всякого полковника, осаулiв вiйськових i полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великi видатки.
Царське величество пожалував, велiв буть по єх проханню.
4. На роботи вiйськовоє армати, на пушкарiв i всiх робочих людей, що бувають при арматi, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованне i пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв дати з тамошнiх доходiв.
5. Послiв, котрi здавна приходять з чужих краєв до вiйська Запорозького аби було вiльно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповiщати царське величество.
До сеє статi царське величество велiв: послiв з добрими дiлами приймати i вiдправляти, i писати царському величеству вiрно
i скоро, за чим вони приходили i з чим єх одправлено. А котрi посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послiв i посланникiв затримувати в вiйську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царськ
ого назад єх не вiдправляти. А з турецьким султаном i з польським королем без волi царського величества не мати зносин.
6.яПро митрополита києвського дано послам устний наказ.
А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велiв дати свою государську жаловану грамоту на його маутности.
Царське величество пожалував: митрополитовi i всiм людям духовного чину велiв дати свою государську жалувану грамоту на маутности, которими вони тепер володiють.
7. Аби царське величество зволив пiслати своу вiйсько пiд Смоленськ не гаючися нi трохи, аби неприятель не мiг собi ради дати
i сполучитися з иншими (вiйськами), бо тепер вiйська (польськi) потомленi - нехай не вiрять нiякому лукавству (Полякiв), коли б почали що вимишляти.
Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому i бояр та воуводiв пiслати з великим вiйськом, як просохне i почне бути паша.
8.яАби наумного вiйська тут на польськiм пограничу, для безпечности було з 3000 або скiльки буде воля царського величества - хоч i бiльше.
Вiйськовi люди царського величества на пограничу для охорони Украєни завсiди були i надалi будуть стояти.
9.яЗавсiди був такий звичай, що вiйську Запорозькому плачено. Бють чолом i тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 уфимкiв, на осаулiв по 200 золотих, на осаулiв вiйськових по 400 зол., на сотникiв по 100 зол., на козакiв по 30 золо
тих польських.
Попереднiх лiт присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький i все вiйсько Запорозьке i били чолом багато разiв, щоб його царське величество єх пожалував, уступився за них задля православноє християнськоє вiри i святих божих церков, пр
ийняв єх пiд свою високу руку i дав помiч на неприятелiв. Великому государевi нашому в тiм часi не можна було вас прийняти пiд свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вiчна згода з королями польськими i в. кн. литовським. А
хоч з королiвськоє сторони батьковi цар. величества святоє памяти вел. государевi Михайловi Федоровичевi i дiдовi його, святiйшому патрiарховi Фiларетовi Никитичови, i великому государевi нашому Олексiувi Михайловичу сталося багато нечести i ганьби,
то в тiм згiдно з королiвськими грамотами i соймовими постановами царське величество чекав поправи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344