Названа мати — жінка, яка взяла на виховання,
прийняла чужу дитину за свою.
Названий син — той, кого взяли на виховання, уси-
новили.
Названа дочка — дівчинка, яку взяли на виховання,
прийняли за свою дочку, удочерили.
Названий брат — той, із ким хто-небудь побратався;
побратим.
Названа сестра — та, з якою хто-небудь посестрився,
посестра.
Молочні брати і сестри:
Годувальниця — жінка, яка годує груддю чуже не-
мовля.
Брат молочний — син годувальниці щодо чужих ді-
тей, яких вона годує, а також ці діти щодо дітей году-
вальниці.
Сестра молочна — дочка годувальниці щодо вигодо-
ваних нею чужих дітей, а також щодо дочки годуваль-
ниці.
4
Хрещені батьки і діти
Хрещення — релігійний обряд, який відправляють
над новонародженими дітьми або дорослими на знак
прилучення їх до християнської Церкви.
Духовне споріднення існує між хрещеними батьками
і хрещенниками, також між батьками і кумами.
Хрещений батько, хресний тато — чоловік, який бере
участь в обряді хрещення в ролі духовного батька; на-
нашко на Вінниччині.
Хрещена мати, хресна мама — жінка, яка бере
участь в обряді хрещення в ролі духовної матері; на»
нашка на Вінниччині (це засвідчує Л. Б. Паламарчук,
науковець Київського міжрегіонального інституту удо-
сконалення учителів).
Хрещений син — хрещеник, похресник, хлопчик
(юнак, чоловік) щодо своїх хрещених батька або ма-
тері.
24
Хрещена дочка — хрещениця, похресниця, дівчинка
(юнка, жінка) щодо своїх хрещених батька або матері.
Хрещений брат — той, хто має з ким-небудь СПІЛБНИХ
батька або матір.
Хрещена сестра — та, хто має з ким-небудь спіль-
них хрещених батька або матір.
Кумівство — один із видів духовного споріднення,
звичай обрання народженій дитині других батьків; сто-
сунки між кумами.
Куми — кум і кума разом (дві, три пари кумів).
Куми стрічні — перші зустрічні, яких запрошують
бути кумами.
Кум, кумець — хрещений батько щодо батьків хреще-
ника і щодо хрещеної матері; батько дитини щодо
хрещених батька і матері.
Кума, кумася, кумонька, кумця — хрещена мати що-
до батьків хрещеника і хрещеного батька; мати дитини
щодо хрещеного батька і хрещеної матері.
Кумувати — брати участь в обряді хрещення дитини,
стаючи кумом або кумою її батьків.
Прим.: За церковними канонами при хрещенні по-
трібен тільки один свідок: хрещений батько хлопчикові,
хрещена мати дівчинці. Другий свідок — данина тради-
ції, а, отже, церковними канонами не забороняється
укладання шлюбу між хрещеними батьками одного не-
мовляти. Тому й не існує духовного родичівства між
хрещеним батьком і його хрещеницею та між хрещеною
матір'ю та її хрещеником. Але благочестивий звичай
забороняє шлюби хрещеного батька з матір'ю хрещени-
ка, хрещеної матері з батьком хрещениці, як і хреще-
ного батька з хрещеницею, а хрещеної матері з хреще-
ником, кума з кумою. На такі шлюби потрібен спеці-
альний дозвіл архиєрея.
Старість
Старість — період життя, що настає після зрілості і
характеризується ослабленням організму; похилий вік
людини.
Старий, старик — чоловік, що прожив багато років,
досяг старості.
Стара, стариця — стара за віком жінка.
Прим.: У західних областях України шанобливо
звертаються до людей похилого віку: старша жінка,
старший чоловік.
25
Дні особливого поминання
померлих
Православна церква поминає померлих у 3-й, 9-й,
40-й дні, річницю після смерті, в день народження і в
день Ангела.
За православною вірою, душі померлих перші два
дні перебувають на землі й у супроводі ангела ходять
місцями своїх земних радощів, добрих і злих справ.
Третього дня душа возноситься на небо, щоб стати перед
Лицем Правосудного. Наступні шість днів душа пере-
буває в раю. На дев'ятий день ангели знову приводять
душу на поклоніння Господу. Потім відбувається 30-до-
бова мандрівка до пекла, а на 40-й день Бог визначає
подальше місцеперебування душ померлих — в раю чи
пеклі. Церква молиться за кожного померлого в ці дні.
Річниця по смерті — це день народження померлого для
нового, вічного життя.
Всезагальне (вселенське) поминання померлих від-
бувається в дні особливого поминання: суботу м'ясопус-
ну, суботу 2, 3 і 4-ї седмиці Великого посту на Прово-
ди, Радоницю, Гробки, Могилки; суботу Троїцьку (напе-
редодні Трійці); поминання «православних воїнів за
віру й вітчизну на полі брані життя поклавших» уста-
новлено в день Усікновення голови Іоана Предтечі
(11, IX) та в суботу перед днем великомученика Ди-
митрія Сялунського (8. XI).
Життя людське коротке, неповторне. Життя багатьох
чи кількох поколінь — це наш родовід, родинна пам'ять,
історія. У родоводі — не лише історія родини, а й істо-
рія народу. Наука генеалогія досліджує походження ро-
дів, встановлює родинні зв'язки, дає ключ до складання
родоводу. Відтворімо й ми свій родовід.
Любі друзі! Запрошуємо Вас до складання свого
родоводу, генеалогічного дерева життя, вивчення місце-
вих звичаїв, обрядів, традицій, запису призабутих тер-
мінів і понять, переказів. Своїми знахідками, набутими
знаннями поділіться і з нами.
Е. М. ДЖИГУРДА-ЛИТВИНЕЦЬ,
М. К. ДМИТРЕНКО.
26
БАТЬКИ МОЇ
І ПРАДІДИ МОЇ
НІКОЛИ НЕ ЦУРАЛИСЬ
СВОГО РОДУ
Свято української мови
Лунає грамзапис пісні «Родина» у виконанні народ-
ного артиста України Василя Зінкевича.
Читець: Олександр Олесь. «О слово рідне! Орле
скутий!»
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх/
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятна забутий.
О слово рідне! Шум дереві
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Читець: «Рідна мова — то неоціненне духовне ба-
гатство, в якому народ живе, передає з покоління в по-
коління свою мудрість і славу, культуру і традиції...
Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у
квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок бар-
ви,— а цих відтінків кожна барва має тисячі» (Василь
Сухомлинський).
Читець: «Вона вся з гомону полів, лісів і морів
отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гап-
тована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, бар-
вінком і вишневим цвітом... Вона з голосу тура, мислив-
ських суре^м, скрипу дерев'яного рала, стогону вола в
борозні, рбкоту комбайна -^ вся з колосся, осмаленого
війнами і торкнутого «мирною» радіацією. Вона з блис-
ку козацької шаблі і весла невольницького човна, як
напнуті паруси волі,— вся змочена удовиною сльозою,
27
повита дівочою тугою на ясирних та окупантських тор-
гах. Вона з першого радісного щебету немовлят і тихих
похоронних плачів... з потаємного шепоту і зітхань за-
коханих... Вона вся з тучі й грому, як з води й роси,—
така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніша
броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі —
непорочність, цнота і чистота» (Борис Харчук, із праці
«Слово і народ»).
(Грамзапис пісні «Мово рідна» із репертуару народ-
ної артистки України Раїси Кириченко).
Читець: «Нещаслива, неправдива людина, що доб-
ровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, пра-
ведна людина, що в радості й горі будує слово своєї
землі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52