Згодом Гончаренко став відомий у Каліфорнії,
де на початку XX ст. намагався створити українську
колонію. Друга відома особа — Микола Судзіловський-
Рассел, киянин, лікар за фахом, що оселився в Калі-
форнії у 1880 рр. Згодом переїхав на Гаваї, де очолив
місцевий сенат.
Масові переселенці кінця XIX — поч. XX ст.— селя-
ни-трударі з малорозвинених західноукраїнських зе-
мель — Закарпаття та Лемківщини. Ходили чутки, що
за океаном існує багата земля, де можна заробити в
10—20 р. більше, ніж звичайно. А в 1877 р. трапилась
.нагода перевірити ці чутки. Страйкували шахтарі Пен-
сільванії. Пенсільванська вугільна компанія вирішила
використати як штрейкбрехерів дешеву, робочу силу з
найбідніших районів Австро-Угорської імперії. Так лем-
ківці «й закарпатці потрапили до США, заробили великі
гроші. Після цього виїзд до Америки набув масового
характеру. Спочатку новоприбулі працювали на шахтах
і заводах Пенсільванії, і згодом цей регіон став осе-
редком перших українських емігрантів. Пізніше укра-
їнці почали освоювати американські прерії.
Нині в США проживає 1 млн. 200 тис. українців, за
чисельністю це 21 місце серед усіх етнічних груп. Го-
ловні регіони проживання —- штати Нью-Йорк, Пенсіль-
ванія, Нью-Джерсі, Огайо, Іллінойс, Мічіган, Каліфор-
нія, Техас.
За американською статистикою, на поч. XX ст. укра-
їнці були представниками в основному трьох соціаль-
них груп: селяни — 44%, робітники — 37%, наймані ро-
бітники— решта. За даними перепису 1990 р., характер
зайнятості різко змінився. Більшість українців стали
міськими жителями і працюють переважно в легкій про-
мисловості і сфері обслуговування. Українські фермер-
ські поселення залишилися здебільшого у таких шта-
тах, як Вірджінія і Техас.
72
і
Близько 50 тис. нащадків — спеціалісти з вищою
освітою, ряд Із них займають високі посчи в урядових
установах, збройних силах США. За матеріальним ста-
новищем громадяни українського походження мають
середньостатистичний рівень.
Перші українські цілоденні школи з'явилися в 20 рр.
при українських католицьких церквах, які незабаром
увійшли до американської освітньої системи. Близько
половини українців до 25-річного віку проходить курс
навчання в університетах і коледжах. У ряді універси-
тетських центрів (Гарвардський, Іллінойський, Нью-
Йоркський, Каліфорнійський, Колумбійський та_ін.) є
можливість одержати диплом фахівця з української
мови. Україністику (мова, література, географія, істо-
рія, соціологія та ін.) викладають у 28 університетах та
коледжах США. Тільки Гарвардський університет прий-
має на літні курси українознавства щороку до 100 сту-
дентів. Близько 4 тис. українців нині є викладачами у
коледжах, університетах країни.
Перші науковці з України почали прибувати до
США після першої світової війни. Серед них були спе-
ціаліст у галузі ядерного синтезу Юрій Кістяківський,
історики Юрій Вернадський, Василь Галич, економіст
Володимир Тимошенко, біолог Ніколас Гайдак, матема-
тик Володимир Петришин, історик і тюрколог, мовозна-
вець Юрій Шевельов-Шерех та ін.
У США діють Український соціологічний інститут,
досліджує українські поселення у всьому світі, Україн-
ська академія мистецтв і наук, інститути української мо-
ви і літератури. Українська наукова фундація, Україн-
ське історичне товариство, Український бібліографічно-
довідковий центр, Український документаційний центр,
Український публіцистично-науковий інститут.
Серед американських славістів і політологів україн-
ського походження найбільш відомі Ярослав Білинський
(університет штату Делавер). Василь Дмитришин
(Портлендський університет), Джордж Грабович, Ігор
Шевченко (Гарвардський університет), Тарас Гунчак
(Ратгерський університет), Едвард Косинець (Нью-
Йоркська публічна бібліотека), Джон Решетар (Ва-
шингтонсьйий університет) тощо.
Перші емігранти з України перетинали континент з
Шевченковим «Кобзарем» як найдорожчою святинею,
сумною піснею-тугою за полишеним рідним краєм.
Дбаючи про рідну культуру, мистецтво, українська ет-
73
нічна група зберігає національну ідентичність у багато-
національному середовищі США.
Наприкінці 1922 р. на американський континент
прибув Український національний хор під керівництвом
О. Кошиця, який у повному складі виїхав з України
після першої світової війни у зарубіжне турне. А в
1923 р. О. Кошиць і більша частина хору вирішила за-
лишитися у США. Цей колектив став своєрідним ката-
лізатором у пожвавленні діяльності українських мис-
тецьких колективів у США. Нині одним з найсильніших
хорових колективів є капела бандуристів ім. Т. Шев-
ченка у Детройті.
Всесвітнє визнання здобув український художник
Олександр Архипенко, який прибув до США 1923 року.
Тут створив понад 750 композицій. Серед них — скульп-
тури Володимира Великого, Тараса Шевченка, Івана
Франка, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевсь-
кого. Відомий скульптор Сергій Литвиненко створив
пам'ятник І. Франкові в м. Глей-Спей (штат Нью-Йорк)
і надгробка Каменяреві на могилі І. Франка у Львові.
За проектом скульптора Михайла Черашньовського,
різьбленням Антона Павлося у 1981 р. встановлено
пам'ятник Т, Шевченку в Елмайра-Гайтс (штат Нью-
Йорк). 1964 року Лео Мол-Молодожанин спор'удив мо-
нумент Кобзареві у Вашингтоні. Американські українці
називають цей пам'ятник своєю статуєю Свободи.
Учень: «ЄВГЕН МАЛАНЮК».
Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так, без шляху, без батька, без предтечі.
Так — навпростець — де спалює мета.
Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її — поети.
Євген Маланюк
Євген Маланюк
Відомий дослідник творчості Є. Маланюка чеський
вчений Микола Неврлий писав: «Олександр Олесь і
Євген Маланюк — виразні представники своїх поко-
лінь, два найвизначніші поети української діаспори...
Є. Маланюк —поет національного болю, гніву й бо-
ротьби. Потугою свого таланту він рівний таким величи-
нам, як Тичина, Рильський, Бажан, Сосюра» (ЗО, с. 6,
9). За словами Г. Костюка, Є. Маланюк «загальновиз-
74
І
наний «олімпієць» на поетичному Парнасі, ствердив і
закріпив те значуще й оригінальне своє, що він вніс у
нашу літературу» (21, с. 419). В. Державин назвав
Є. Маланюка «безпосередньо найрепрезентативнішим
поетом попередньої духової доби «між двох воєн», на-
півсимволістом і напівромантиком» (26, с. 418). «Дон-
цов радо бачив у ньому націоналістичного волюнтарис-
та, поета — політичного борця, «трагічного оптиміста»,
нещадного критика одвічної хахлацької «шалости». Те
саме бачили в поетові і неприхильні йому сучасники,
тільки ставили коло тих якостей свій знак «мінус» (23,
с. 149). Зате Радянська Україна затято мовчала, вики-
нула ім'я одного із найбільших поетів світу за лаштунки
історії, а якщо й згадувала, то із низкою горезвісних
епітетів. .У 90-х роках відкрилася завіса мовчання в
Україні.
Є. Маланюк народився 20 січня 1897 року в с. Ново-
Архангельську на Херсонщині. За спогадами письменни-
ка, «матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво.
Батькові — життьову свою невдачу... З батька мого був
«інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам,
залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого
роду, ні своєї раси» (29, с.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
де на початку XX ст. намагався створити українську
колонію. Друга відома особа — Микола Судзіловський-
Рассел, киянин, лікар за фахом, що оселився в Калі-
форнії у 1880 рр. Згодом переїхав на Гаваї, де очолив
місцевий сенат.
Масові переселенці кінця XIX — поч. XX ст.— селя-
ни-трударі з малорозвинених західноукраїнських зе-
мель — Закарпаття та Лемківщини. Ходили чутки, що
за океаном існує багата земля, де можна заробити в
10—20 р. більше, ніж звичайно. А в 1877 р. трапилась
.нагода перевірити ці чутки. Страйкували шахтарі Пен-
сільванії. Пенсільванська вугільна компанія вирішила
використати як штрейкбрехерів дешеву, робочу силу з
найбідніших районів Австро-Угорської імперії. Так лем-
ківці «й закарпатці потрапили до США, заробили великі
гроші. Після цього виїзд до Америки набув масового
характеру. Спочатку новоприбулі працювали на шахтах
і заводах Пенсільванії, і згодом цей регіон став осе-
редком перших українських емігрантів. Пізніше укра-
їнці почали освоювати американські прерії.
Нині в США проживає 1 млн. 200 тис. українців, за
чисельністю це 21 місце серед усіх етнічних груп. Го-
ловні регіони проживання —- штати Нью-Йорк, Пенсіль-
ванія, Нью-Джерсі, Огайо, Іллінойс, Мічіган, Каліфор-
нія, Техас.
За американською статистикою, на поч. XX ст. укра-
їнці були представниками в основному трьох соціаль-
них груп: селяни — 44%, робітники — 37%, наймані ро-
бітники— решта. За даними перепису 1990 р., характер
зайнятості різко змінився. Більшість українців стали
міськими жителями і працюють переважно в легкій про-
мисловості і сфері обслуговування. Українські фермер-
ські поселення залишилися здебільшого у таких шта-
тах, як Вірджінія і Техас.
72
і
Близько 50 тис. нащадків — спеціалісти з вищою
освітою, ряд Із них займають високі посчи в урядових
установах, збройних силах США. За матеріальним ста-
новищем громадяни українського походження мають
середньостатистичний рівень.
Перші українські цілоденні школи з'явилися в 20 рр.
при українських католицьких церквах, які незабаром
увійшли до американської освітньої системи. Близько
половини українців до 25-річного віку проходить курс
навчання в університетах і коледжах. У ряді універси-
тетських центрів (Гарвардський, Іллінойський, Нью-
Йоркський, Каліфорнійський, Колумбійський та_ін.) є
можливість одержати диплом фахівця з української
мови. Україністику (мова, література, географія, істо-
рія, соціологія та ін.) викладають у 28 університетах та
коледжах США. Тільки Гарвардський університет прий-
має на літні курси українознавства щороку до 100 сту-
дентів. Близько 4 тис. українців нині є викладачами у
коледжах, університетах країни.
Перші науковці з України почали прибувати до
США після першої світової війни. Серед них були спе-
ціаліст у галузі ядерного синтезу Юрій Кістяківський,
історики Юрій Вернадський, Василь Галич, економіст
Володимир Тимошенко, біолог Ніколас Гайдак, матема-
тик Володимир Петришин, історик і тюрколог, мовозна-
вець Юрій Шевельов-Шерех та ін.
У США діють Український соціологічний інститут,
досліджує українські поселення у всьому світі, Україн-
ська академія мистецтв і наук, інститути української мо-
ви і літератури. Українська наукова фундація, Україн-
ське історичне товариство, Український бібліографічно-
довідковий центр, Український документаційний центр,
Український публіцистично-науковий інститут.
Серед американських славістів і політологів україн-
ського походження найбільш відомі Ярослав Білинський
(університет штату Делавер). Василь Дмитришин
(Портлендський університет), Джордж Грабович, Ігор
Шевченко (Гарвардський університет), Тарас Гунчак
(Ратгерський університет), Едвард Косинець (Нью-
Йоркська публічна бібліотека), Джон Решетар (Ва-
шингтонсьйий університет) тощо.
Перші емігранти з України перетинали континент з
Шевченковим «Кобзарем» як найдорожчою святинею,
сумною піснею-тугою за полишеним рідним краєм.
Дбаючи про рідну культуру, мистецтво, українська ет-
73
нічна група зберігає національну ідентичність у багато-
національному середовищі США.
Наприкінці 1922 р. на американський континент
прибув Український національний хор під керівництвом
О. Кошиця, який у повному складі виїхав з України
після першої світової війни у зарубіжне турне. А в
1923 р. О. Кошиць і більша частина хору вирішила за-
лишитися у США. Цей колектив став своєрідним ката-
лізатором у пожвавленні діяльності українських мис-
тецьких колективів у США. Нині одним з найсильніших
хорових колективів є капела бандуристів ім. Т. Шев-
ченка у Детройті.
Всесвітнє визнання здобув український художник
Олександр Архипенко, який прибув до США 1923 року.
Тут створив понад 750 композицій. Серед них — скульп-
тури Володимира Великого, Тараса Шевченка, Івана
Франка, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевсь-
кого. Відомий скульптор Сергій Литвиненко створив
пам'ятник І. Франкові в м. Глей-Спей (штат Нью-Йорк)
і надгробка Каменяреві на могилі І. Франка у Львові.
За проектом скульптора Михайла Черашньовського,
різьбленням Антона Павлося у 1981 р. встановлено
пам'ятник Т, Шевченку в Елмайра-Гайтс (штат Нью-
Йорк). 1964 року Лео Мол-Молодожанин спор'удив мо-
нумент Кобзареві у Вашингтоні. Американські українці
називають цей пам'ятник своєю статуєю Свободи.
Учень: «ЄВГЕН МАЛАНЮК».
Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так, без шляху, без батька, без предтечі.
Так — навпростець — де спалює мета.
Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її — поети.
Євген Маланюк
Євген Маланюк
Відомий дослідник творчості Є. Маланюка чеський
вчений Микола Неврлий писав: «Олександр Олесь і
Євген Маланюк — виразні представники своїх поко-
лінь, два найвизначніші поети української діаспори...
Є. Маланюк —поет національного болю, гніву й бо-
ротьби. Потугою свого таланту він рівний таким величи-
нам, як Тичина, Рильський, Бажан, Сосюра» (ЗО, с. 6,
9). За словами Г. Костюка, Є. Маланюк «загальновиз-
74
І
наний «олімпієць» на поетичному Парнасі, ствердив і
закріпив те значуще й оригінальне своє, що він вніс у
нашу літературу» (21, с. 419). В. Державин назвав
Є. Маланюка «безпосередньо найрепрезентативнішим
поетом попередньої духової доби «між двох воєн», на-
півсимволістом і напівромантиком» (26, с. 418). «Дон-
цов радо бачив у ньому націоналістичного волюнтарис-
та, поета — політичного борця, «трагічного оптиміста»,
нещадного критика одвічної хахлацької «шалости». Те
саме бачили в поетові і неприхильні йому сучасники,
тільки ставили коло тих якостей свій знак «мінус» (23,
с. 149). Зате Радянська Україна затято мовчала, вики-
нула ім'я одного із найбільших поетів світу за лаштунки
історії, а якщо й згадувала, то із низкою горезвісних
епітетів. .У 90-х роках відкрилася завіса мовчання в
Україні.
Є. Маланюк народився 20 січня 1897 року в с. Ново-
Архангельську на Херсонщині. За спогадами письменни-
ка, «матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво.
Батькові — життьову свою невдачу... З батька мого був
«інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам,
залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого
роду, ні своєї раси» (29, с.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52