По-пяте, сучасна ферма - це високоспеціалізоване й
високомеханізоване виробництво, яке застосовує сучасні
системи машин. Фермерське господарство ведеться квалі-
фікованими, освіченими фахівцями. В багатьох країнах
обовязковою умовою одержання землі у спадщину чи в
оренду є наявність спеціальної освіти. Це дає змогу на
науково обгрунтованій основі вести сільськогосподарське
виробництво. Про ефективність фермерського господарства
свідчить те, що в усіх розвинутих країнах частка аграрної
зайнятості в самодіяльному населенні не перевищує 10 %,
в більшості ж країн становить 3-5 %. В Україні відпо-
відний показник становить 19 %.
Не дивно, що і наша країна поставила проблему роз-
витку фермерства в ряд першочергових. Про це, зокрема,
свідчить прийняття закону України <Про селянське (фер-
мерське) господарство>.
В Україні фермерські господарства ще не стали провід-
ною формою організації сільського господарства, тому що
немає достатньої соціальної та матеріально-технічної бази
для фермерства, мало спеціально підготовлених, здатних
114

до підприємництва працівників, які люблять землю і вва-
жають роботу ва ній змістом свого життя.
Коопераціє в умовах ринку. Сільське господарство здавна
було повязане з кооперацією, тобто з обєднаною працею
в одному виробничому процесі. Сучасні фермерські госпо-
дарства в більшості розвинутих країн обєднуються в коопе-
ративи. Наприклад, у скандинавських країнах, в Японії ко-
оперативний рух охоплює 100 % фермерських господарств.
За оцінками економістів, у свні діють до 1 млн кооперативів
(понад 120 видів), які обєднують приблизно 600 млн чоловік.
Сільськогосподарські кооперативи виконують різні важ-
ливі функції, за якими вони класифікуються на обєднання:
з переробки та збуту сільськогосподарської продукції; з
постачання засобів виробництва; з кредитування; з вироб-
ничого обслуговування.
В умовах сучасного виробництва фермер не може ви-
рішити самостійно всі господарські питання, повязані з
виробництвом продукції та доведенням її до споживача.
Кооперативи допомагають йому в забезпеченні засобами
виробництва, переробці продукції, її реалізації.
У західних країнах кооперативи не тільки задовольняють
потреби внутрішнього ринку, а й працюють на зовнішній ри-
нок. Наприклад, у Нідерландах, які дають третину світового
виробництва крохмалю, кооперативні організації забезпечу-
ють основну частину його переробки та збуту.
Визначимо суть і принципи діяльності кооперативу.
Кооператив - це добровільне обєднання громадян для
спільного ведення господарської та іншої діяльності на
основі власного або орендованого майна.
Діяльність кооперативів побудована на таких принци-
пах:
економічна самостійність, самоуправління, самоокуп-
ність, самофінансування;
повна економічна відповідальність;
колективна власність на засоби виробництва;
особиста участь кожного члена у справі кооперативу;
комерціалізація відносин з державою та всіма сторон-
німи організаціями;
членство в кооперативі на засаді пайових внесків.
Останній принцип означає, що люди, які мають намір
утворити кооператив, роблять пайові внески до спільного
майна. Крім пайових внесків його членів, кооператив має
й інші джерела формування майна. Це доходи від вироб-
ничої діяльності, реалізації продукції, продажу акцій і
Цінних паперів, кредити банку.
115

Кооперативний рух в Україні має глибоке коріння.
Особливо активно розвивалася кооперація в кустарному
і сільськогосподарському виробництві. До кінця 20-х
років XX ст. кооперативи обєднували майже третину
всіх селянських господарств. Крім виробничої та збу-
тової діяльності, вони брали участь у будівництві шкіл,
лікарень, культурних закладів. Соціалістичне господа-
рювання обмежувало кооперацію. Практично вона роз-
вивалася тільки у формі колгоспів, які за своєю суттю
мало нагадували кооперативи і функціонували як дер-
жавні підприємства.
В економіці України сьогодні діють кооперативи різних
видів: виробничі, будівельні, посередницькі, науково-впро-
ваджувальні. Найбільші перспективи має кооперація в сіль-
ському господарстві.
Перевагами кооперативу є простота його утворення, всту-
пу та виходу з нього, рівноправність його членів у розвязанні
господарських питань, розподіл доходів на принципах тру-
дової участі кожного та його паю (внесків).
Проте кооператив, як колективна форма власності,
більш обмежений в економічній свободі, ніж підприєм-
ництво, засноване на приватній власності.
Державне підприємство. В ринковій економіці підпри-
ємницька діяльність може розвиватись і на засадах дер-
жавної власності. Державні підприємства виробляють то-
вари і послуги, продають їх за гроші, діють на основі
розрахунку доходів і витрат, підтримують звязки з про-
давцями та покупцями, тобто державним підприємствам,
з одного боку, притаманні властивості підприємства взагалі,
з другого - вони мають свої особливості, їх власником є
не конкретна приватна особа, яка вкладає в справу свої
гроші і повністю відповідає за результати виробництва, а
держава в цілому. Державні органи управління розробля-
ють плани-замовлення для своїх підприємств, забезпечують
їх необхідними грошовими коштами та засобами вироб-
ництва, призначають директора, регулюють заробітну пла-
ту та розподіл доходів. Саме державні органи, а не під-
приємства, відповідають за збитки підприємств, тому
останнім не загрожує банкрутство.
Державні підприємства в країнах розвинутої ринкової
економіки поступаються ефективністю роботи приватним
фірмам. Найчастіше вони створюються в галузях, не при-
вабливих для приватного бізнесу.
Зовсім інша ситуація в соціалістичній економіці, в якій
державні підприємства - єдина організаційна форма. Вони
116

відрізняються від ринкових форм державного підприєм-
ництва тим, що:
єдиним джерелом фінансування їх є державні фонди;
процес виробництва й реалізації продукції повністю
планується і контролюється державою;
держава регулює економічні відносини підприємства з
постачальниками, партнерами, споживачами;
продукція гарантовано збувається за твердими ці-
нами;
практично відсутні стимули до зростання ефективності
і поліпшення якості продукції.
Сьогодні в Україні відбувається процес реформуван-
ня державних підприємств. Частину їх буде привати-
зовано.
Перехід до ринку передбачає комерціалізацію діяльності
держпідприємств, проведення їх корпоратизації. Як же
реалізуються ці процеси на практиці?
В Україні формується різноманітна структура економі-
ки. Свідченням цього є поява різних форм підприємств,
властивих ринковій економіці, їх можна класифікувати за
чотирма критеріями: формою власності, формою організа-
ції, розміром, видом діяльності (мал. 34).
За формою
При
ватш

Коло
СТЯВ
ИI

Дер..
киш
власності








За формою
Одам
осібні

Коопс]
<тижн
і,

Бюдл
кетві
організації
валоя
щяя,

жкціо
верві

шдпрв
емства
,

пжрт
ж
ерськ
с

товар
иства

публ
СIЧНI

товар
і
иство
,




корпо
ради,

корпо
рація




зшв
шві







корпо
рації



За розміром
За сферою
діяльності
МаліСередніВеликі
Посередницькі Виробничі Комерційні
Страхові Фіншсові


Малюнок 34.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62