їіооте технологічний фактор - не єдиний у визначенні
розмірів підприємства. Розмір залежить також від здатності
п ггфиємства реагувати на розвиток науково-технічного
прогресу, своєчасно впроваджувати нові ідеї у виробництво.
Часто надмірні розміри підприємства стають на заваді його
оновленню, тому що доводиться замінювати дуже велику
кількість засобів виробництва. А малому підприємству не
завжди під силу застосування науково-технічних досягнень.
Оптимальним розміром підприємства вважається такий,
який забезпечує можливість впровадження науково-тех-
нічних розробок.
На розмір підприємства впливає його здатність швидко
Реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу
нових потреб в суспільстві. Великі підприємства менше
ічобшьні, тому вони орієнтуються на стійкий попит.
Ринок, як відомо, вимагає від підприємства конку-
Рентоспроможної продукції. Тому оптимальним розміром
"ідприємства буде такий, який забезпечує створення кон-
курентоспроможних товарів і послуг, що досягається за
Умови мінімізації витрат на виробництво і реалізацію
"Редукції.
111

Отже, оптимальним буде такий розмір підприємсті
який забезпечує максимально можливий випуск товаї
чи послуг при мінімальних витратах на виробництво пр
дукції та її доведення до споживача. Можна дати й інш<|
визначення: оптимальним вважається такий розмір під">
приємства, який дає змогу реалізувати його виробничу
функцію. Зрозуміло, що для кожного конкретного підпричі
ємства є свій оптимальний розмір. Залежно від виробничоп
профілю воно може бути більшим або меншим.
Розглянемо переваги і недоліки різних за розміре>
підприємств.
Великі підприємства. В умовах науково-технічної
прогресу зберігається необхідність існування великих 0(
ганізаційних структур - обєднань, концернів, господар
ських асоціацій, консорціумів. Обєктивними причинам
їх формування та функціонування є: а) необхідність пс
єднання всіх стадій технологічного процесу, що дає змог
комплексно використовувати сировину і матеріали; б) ко-
оперування взаємозвязаних спеціалізованих виробництв,;
що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий про-і
дукт; в) забезпечення повноти циклу <наука - технічні
розробки - інвестиції - виробництво - збут - спожи-
вання>; г) масовість випуску продукції, стабільний асор-
тимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції>!
здешевлює її, робить доступною для населення. Саме масове
виробництво автомобілів, впроваджене на заводах Форда,;
перетворило їх з предмета розкошу в засіб пересувана>
для середнього американця.
Названі переваги великого виробництва роблять його
незамінним у таких галузях, як енергетика, нафтохі-
мія, машинобудування. Проте мають місце й істотні
недоліки.
Великі розміри підприємства, як зазначалося, призво-і
дять до знищення його мобільності, до нездатності орієн-
туватись у швидких змінах ринкової ситуації. Дуже важко;
перепрофілювати таке виробництво на випуск нової про-і
дукції. Великі підприємства мають громіздку, часто не-;
ефективну структуру управління. Управлінське рішення>
проходячи по всіх поверхах управління, може втратити
актуальність. Більше того, в умовах ринку виробництво
спрямовується на задоволення індивідуальних потреб. На-8
віть перед масовим виробництвом постає завдання його|
більшої диференціації. Традиційні товари - автомобілі,
верстати, сільгосптехніка - в розвинутих країнах ви{
ляються для конкретного споживача.
112

У колишніх соціалістичних країнах переважали великі
підприємства. При їх загальній досить невеликій кількості
та значних розмірах ними було легше керувати з єдиного
центру. Це породило специфічне явище - гігантоманію.
В умовах ринку великі розміри часто стають на заваді
повній економічній свободі підприємства.
Середні підприємства мають змогу використовува-
ти місцеву сировину, забезпечувати певні потреби неве-
ликими кількостями продукту, малою капіталомісткістю,
незначними транспортними витратами. На середніх під-
приємствах, як правило, досягається високий рівень авто-
матизації, гнучкості виробництва, що скорочує витрати на
одиницю продукції. В кожному конкретному випадку се-
реднє підприємство може мати як переваги, так і недоліки
великого або малого підприємства.
Малі підприємства є обєктивною необхідністю
економіки в умовах ринку й основою малого бізнесу. В
різних країнах існують свої критерії віднесення підпри-
ємства до розряду малих. У США малими вважають
підприємства з кількістю працюючих до 500 чоловік, у
Японії - до 300. Українським законодавством до малих
підприємств відносять підприємства з кількістю зайнятих
від 15 до 200 чоловік залежно від галузі або виду ді-
яльності. Так, у промисловості та будівництві малими
вважаються підприємства, на яких працює до 200 чоло-
вік, в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік,
у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чоловік,
у галузях невиробничої сфери - до 50 чоловік, а в
роздрібній торгівлі -до 15 чоловік.
Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій
економіці. Вони роблять її гнучкою, формують конкурентне
середовище. В західних країнах ці підприємства становлять
90-95 % їх загальної кількості і створюють 20-60 %
валового національного продукту країни.
Малі підприємства набули великого поширення не тільки
в розвинутих державах. У країнах Південно-Східної Азії,
які вийшли останнім часом на передові позиції за вироб-
ництвом не тільки товарів народного споживання, а й сучасної
наукомісткої продукції, малий бізнес дає до 80 % приросту
валового національного продукту.
Винятково важливу роль мають відігравати малі під-
приємства в постсоціалістичних країнах під час переходу
від адміністративної економіки до ринкової. Вони здатні
стабілізувати споживчий ринок, забезпечити конкурентний
характер виробництва та його демократизацію. Малі під-
113

приємства дають змогу запобігти безробіттю, оскільки роз-
ширюють сферу зайнятості. Вони сприяють поступовому
усуненню залишків адміністративної системи та форму-
ванню єдиної ринкової економіки країни. Малі підприєм-
ства стають невідємним елементом економіки України.
У структурі західної агроекономіки основною організа-
ційною формою малого підприємництва є ферма. Вона
максимально відповідає особливостям сільськогосподарсько-
го виробництва. Спробуємо довести це, розглянувши особ-
ливості фермерського господарства.
По-перше, більша частина ферм функціонує на власній
землі. Це зумовлює дбайливе, господарське ставлення до
неї.
По-друге, основою життєдіяльності фермерських госпо-
дарств є праця власників і членів їхніх сімей. Звідси
випливає зацікавленість фермерів у своїй справі. Наймана
праця застосовується порівняно мало. Ферма, в якій більше
десяти найманих робітників,- явище виняткове. Як пра-
вило, наймають одного-двох чоловік.
По-третє, фермерське господарство є юридичне й еко-
номічно самостійною одиницею. Воно повністю відповідає
за всі свої здобутки й невдачі.
По-четверте, ферми діють в умовах гострої конкурентної
боротьби, що стимулює власника до пошуку найефектив-
ніших методів господарювання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62