i В окремому провадженнi цивiльного процесу вiдсутнi право-
суднi пiдстави, оскiльки це провадження не повязане з розгля-
дом спорiв про право, якi за своую суттю потребують втручання
судовоє влади.
Намагання законодавця вiднести справи окремого провад-
ження до юрисдикцiє судiв не вiдповiдау предметнiй характерис-
тицi судовоє влади, оскiльки предметом судового розгляду в ци-
вiльному процесi можуть бути тiльки цивiльнi справи по спорах
у звязку iз захистом субуктивних прав.
Установлення фактiв, якi мають юридичне значення, як юри-
дична дiяльнiсть за своую спрямованiстю у управлiнською, а не
правосудною. Правосудна дiяльнiсть покликана не тiльки вста-
342_____________Глава XXII___________________
новлювати тi чи iншi факти, але й на основi встановлених фактiв
вирiшувати питання права та його захисту. Тому дiяльнiсть суду
в окремому провадженнi в бiльшiй мiрi тяжiу до дiяльностi адмi-
нiстративних органiв.
У свiй час А. Г.,Гойхбарх, даючи характеристику окремого
провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих
проваджень судiв належать безспiрнi справи, в яких суд дiу ско-
рiше як орган нотарiальний, який засвiдчуу певнi факти, необхiднi
для здiйснення субуктивних цивiльних прав.
Дiйсно, склад справ окремого провадження змiнювався про-
тягом часу (наприклад, iнститут судового наказу був замiнений
виконавчим написом нотарiуса; справи про усиновлення, якi
розглядалися адмiнiстративними органами, зараз переданi до
компетенцiє судiв тощо).
Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого про-
вадження судом повязаний iз здiйсненням, так би мовити, <су-
дового управлiння> у випадках, коли законодавець покладау на
суд не притаманну йому функцiю установлення тих чи iнших
обставин без розвязання спору про право. При цьому законода-
вець виходить з доцiльностi такого рiшення, покладаючи уста-
новлення юридичних фактiв на суддю, який мау особливий пра-
вовий статус субукта судовоє влади, та поширюючи на процеду-
ру розгляду цих справ форму цивiльного судочинства.
Це дозволяу зробити висновок, що з точки зору юридичноє
природи окреме провадження виступау унiкальним явищем у
правовiй регламентацiє установлення юридичних фактiв судом i
у сурогатом судового процесу, оскiльки ця дiяльнiсть суду за
своєм змiстом не мау правосудного характеру.
У звязку з таким визначенням природи окремого провад-
ження виникау питання про правомiрнiсть вiднесення законо-
давством деяких справ до даного провадження. Мова йде про
визнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в єх вчиненнi,
встановлення неправильностi запису в актах громадянського
стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним у двi сторони - заявник i громадянин, щодо якого
порушено справу. У цих справах мау мiсце спiр про право, який
Див.: Гойхбарх А. Г. Курс гражданского процесса. М., 1928. С. 285,,й ,
_, _______Окреме провадження_______________343
потребуу не безспiрноє процесуальноє форми його розвязання, а
Ьпозовноє, яка забезпечуу достатнi гарантiє захисту прав.
Що стосууться оскарження нотарiальних дiй та встановлен-
ня неправильностей запису в актах громадянського стану, то данi
.справи повязанi з судовим контролем за дiяльнiстю нотарiаль-
них та державних органiв i тому повиннi бути вiднесенi до справ,
iякi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
3. Визнання громадянина обмежено
дiуздатним чи недiуздатним
Огiдно iз ст. 15 ЦК громадянин, який внаслiдок зловжи-
вання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить
себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище, може бути об-
межений судом у дiуздатностi.
Вiдповiдно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслiдок душев-
ноє хвороби або недоумства не може розумiти значення своєх дiй
або керувати ними, може бути визнаний судом недiуздатним.
Главою 34 ЦПК визначений процесуальний порядок розгля-
ду цих справ. Вiн передбачау гарантiє незаконного та необгрун-
тованого обмеження правових свобод громадян. Глава 34 ЦПК
регулюу: розгляд справ про визнання громадянина обмежено
дiуздатним; розгляд справ про визнання громадянина недiуздат-
ним; скасування обмеження в дiуздатностi чи поновлення грома-
1 дянина в дiуздатностi.
Справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним
внаслiдок зловживання спиртними напоями або наркотичними
засобами чи недiуздатним внаслiдок психiчноє хвороби або не-
доумства може бути порушена за заявою членiв його сiмє, проф-
спiлок та iнших громадських органiзацiй, прокурора, органiв
опiки i пiклування, психiатричного лiкувального закладу (ст. 256
ЦПК). Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 бе-
резня 1972 р. № 3 <Про судову практику по справах про визнан-
ня громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним> зазначив,
що справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним може бути порушена лише за заявою осiб, зазначе-
ниху законi, i тим самим коло цих осiб розширеному тлумачен-
ню не пiдлягау (п. 2). Хоча в законi дано загальний перелiк осiб,
Див.: Збiрник постанов Пленуму Верховного Суду Украєни. К., 1995. Ч. 1.
С.46. ;
344
Глава XXII
управомочених порушувати справи про визнання громадянина
обмежено дiуздатним чи недiуздатним, вiн потребуу тлумачення
щодо кожноє з перелiчених категорiй справ.
Членами сiмє особи, стосовно якоє порушууться справа про
обмеження єє в дiуздатностi чи визнання єє недiуздатною, вважа-
ються: один з подружжя, дiти, батьки, а також iншi родичi та
непрацездатнi утриманцi. Але право на порушення справи про
обмеження дiуздатностi особи, яка зловживау спиртними напо-
ями або наркотичними засобами, мають лише тi члени сiмє, якi
проживають разом з цiую особою i якi внаслiдок зловживання
нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняють-
ся в тяжкому матерiальному становищi. Працездатний один з
подружжя, який мешкау окремо, працездатнi, якi мешкають ок-
ремо, батьки або дiти не мають права на порушення справи, ос-
кiльки поведiнка громадянина не може ставити єх в тяжке мате-
рiальне становище.
Право на порушення справи про визнання особи недiуздатною
внаслiдок душевноє хвороби або недоумства мають батьки, дiти,
один з подружжя незалежно вiд того, чи мешкають вони разом з
цiую особою та чи перебувають на єє утриманнi, а також iншi ро-;
дичi i непрацездатнi утриманцi, якi мешкають з нею однiую сiмую.
Справи про визнання громадянина обмежено дiуздатним або
недiуздатним можуть бути порушенi прокурором, органами опi-
ки i пiклування або психiатричним лiкувальним закладом.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 в п. 2 зазначив, що неповнолiтнi членi сiмє грома-
дянина, iнтересiв яких безпосередньо стосууться порушення спра-
ви про визнання його обмежено дiуздатним або недiуздатним,
беруть участь у процесi як заявники в тому випадку, коли вони
самi звертаються до суду, i у випадку залучення єх до справи у
звязку iз заявою, поданою в єх iнтересах профспiлковою або
iншою громадською органiзацiую, прокурором, органом опiки i
пiклування, психiатричним лiкувальним закладом.
Таким чином, якщо заява подана iншою особою, суддя, ке-
руючись п. 1 ст. 136 ЦПК, повинен вiдмовити в єє прийняттi.
Субукти права порушення в судi справи про обмеження гро-
мадянина в дiуздатностi або про визнання його недiуздатним по-
дають заяву до суду за мiсцем проживання громадянина, а якщо
вiн перебувау на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi,
, то за мiсцем знаходження лiкувального закладу (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152