По справах про звiльнення особи вiд
вiйськовоє служби за релiгiйними переконаннями суд на пiдставi
чинного на той час закону про обовязкову вiйськову службу
вирiшував, чи дiйсно релiгiйне вчення секти, до якоє належить
заявник, забороняу чи забороняло до 1917 р. вiдбування вiйсь-
ковоє служби i чи дiйсно до цього вчення належить заявник по
народженню та вихованню.
Як видно з перелiчених прикладiв, предмет судовоє дiяльностi
по справах, якi входили до окремого провадження, рiзний. У пер-
шому випадку суд надавав документовi виконавчоє сили - при
видачi судових наказiв; у другому - суд давав дозвiл на звернен-
ня стягнення у випадку недоємки на такi специфiчнi обукти, як
поточнi рахунки i вклади в кредитних установах; у третьому -
встановлював факт належностi заявника до релiгiйноє секти та
Див.: Тараненко В. Ф., Блазiсеев В. В. О видах гражданок ого судопроизвод-
ства в советском гражданском праве // Актуальньєе проблемьi теории й практики
ПравоСудия по гражданским делам. М., 1990, С.32.
6__________ГлаваХХН . __ ,
звiльняв вiд виконання державного обовязку ->обовязковоє
вiйськовоє служби. ; :
Неоднорiднiсть окремого провадження як самостiйного про-
вадження в структурi цивiльного процесу ще бiльше посилилась
у звязку з прийняттям Постанови ЦВК i РНК СРСР вiд 11 квiтня
1937 р., яка скасувала адмiнiстративний i встановила судовий
порядок вилучення майна у колгоспiв, кустарно-промислових
артiлей та громадян на покриття недоємок по державних i мiських
податках, обовязковому окладному страхуванню, обовязковим
натуральним поставкам та штрафам.
Конституцiя СРСР 1936 р. передбачала можливiсть судове-;
го оскарження неправильностей у списках виборцiв. Порядок!
розгляду цих справ був встановлений iнструкцiую НКЮ СРСР|
вiд 5 травня 1938 р. |
Незважаючи на те, що вказаними нормативними актами вста-|
новлювався особливий порядок розгляду цих справ, який принци-1
пово вiдрiзнявся вiд позовного та окремого проваджень, був прий-
нятий вже вiдомий законодавству термiн <окреме провадження>;
Разом з тим очевидно, що перелiченi категорiє справ, що були]
вiднесенi до судовоє юрисдикцiє, за своую юридичною природою
вiдрiзнялись вiд тих, якi у цивiльному процесуальному законо-
давствi були вiднесенi до справ окремого провадження, оскiльки
цi справи виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин. ;
В подальшому, аж до самого прийняття Основ цивiльного
судочинства Союзу РСР та союзних республiк, розгорнулася
гостра полемiка з цiує проблеми i визначилося кiлька точок зору.
Бiльшiсть вчених дотримувалася думки про уднiсть окремо-1
го провадження, яке включало як безспiрнi справи, так i справи,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, вiднесенi до
судовоє юрисдикцiє, i в яких також, як i у традицiйних справах
окремого провадження, на єх погляд, вiдсутнiй спiр про право2.
Деякi процесуалiсти вважали, що обуднання названих справ
у рамках окремого провадження, навпаки, у непереконливим3.
iдея про необхiднiсть спецiальноє регламентацiє проваджен-
ня по справах, якi виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
Див.: ГранбергВ. Учебник гражданского процесса. М., 1940. С. 73-76.
1 Див.: Советский гражданский процесе / Под ред. Ф. А. Клеймана. М., 1940.
С. i2; Абрамое С. Н. Советский гражданский процесе. М., 1952.
3 Див.: Авдюков М. Г. Видьi судопроизводства в советском процессуальном
праве/УВестник Московского университета. 1956. № 2. С. 109. - - -
337
Окреме провадження
|м, i видiлення цього провадження в самостiйний вид, поряд з
Ьзовним та окремим, знайшла закрiплення в Основах цивiльно-
\ судочинства Союзу РСР та союзних республiк.
Основи встановили порядок розгляду справ по спорах, що
иникають з цивiльних, сiмейних, трудових та колгоспних пра-
оиiдносин, справ, що виникають з адмiнiстративно-правових
iдносин, i справ окремого провадження. Справи, що виникають
адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого провад-
сення розглядаються за загальними правилами судочинства,
рiм окремих виняткiв, встановлених законодавством Союзу РСР
союзних республiк (ст. 1 Основ).
Таким чином. Основи сприйняли концепцiю рiзних форм
роваджень у цивiльному процесi.
При цьому позовне провадження розглядауться як загальна
Процедура вирiшення цивiльного судочинства. Що стосууться
провадження по справах, якi виникають з адмiнiстративно-пра-
йових вiдносин i окремого провадження, то вони пiдпорядкову-
ються загальним правилам цивiльного процесу, однак передба-
iають окремi винятки та доповнення.
Розмежування трьох форм провадження у цивiльному про-
цесi було сприйнято i розвинуто у ЦПК союзних республiк. Бiльш
Гого, це законодавче рiшення знайшло пiдтримку та подальшу
розробку в працях вчених-процесуалiстiв.
ЦПК УРСР 1964 р. до справ, що виникають з адмiнiстратив-
но-правових вiдносин, вiднiс справи по скаргах на неправиль-
ностi у списках виборцiв, по скаргах на дiє органiв та посадових
осiб у звязку з накладенням штрафiв, про стягнення з громадян
недоємки по податках, самооподаткуванню сiльського населен-
ня i державному обовязковому страхуванню (ст. 236).
До справ окремого провадження було вiднесено справи про
низнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про визнання громадянина померлим, про встановлення фактiв,
що мають юридичне значення, про вiдновлення прав на втраченi
цiннi папери на предявника, про оскарження нотарiальних дiй
або вiдмови в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права конструкцiя форм
проваджень, що закрiпленi в ЦПК, обгрунтовувалась, головним
чином, наявнiстю особливого предмета судового захисту i особ-
ливого порядку розгляду тих чи iнших справ, який, на думку
, багатьох авторiв, пояснюуться єх специфiчною материально-пра-
р , а..гдєгйуєУєу>i"-."-
7 338________iГдаЖУ>______________
вовою природою. Такi пiдходи призводили до висновкiв, що за
правилами, якi встановленi для розгляду справ, що виникають з
адмiнiстративно-правових вiдносин, не можуть вирiшуватись
спори про право, що виникають з цивiльних та iнших вiдносин.
З заявою або скаргою на дiє адмiнiстративного органу не може
бути обуднана вимога позовного характеру, а в порядку окре-
мого провадження не може бути вирiшена справа про встанов-
лення юридичного факту, якщо з ним звязано вирiшення спору
про право. В останньому випадку справа втрачау ознаки окре-
мого провадження i не може розглядатися за правилами i в тому
режимi, який встановлений для справ окремого провадження.
2. Юридична природа окремого
провадження
i Цивiльне процесуальне законодавство вiдносить до ок-,
ремого провадження справи про визнання громадянина обмеже-Ц
но дiуздатним чи недiуздатним; встановлення неправильностей i
запису в актах громадянського стану; визнання громадянина без-;
вiсно вiдсутнiм чи оголошення його померлим; усиновлення
дiтей, якi проживають на територiє Украєни; встановлення фактiв,
що мають юридичне значення; вiдновлення прав на втраченi цiннi
папери на предявника; оскарження нотарiальних дiй або вiдмо-
ви в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
Виходячи з того, що окреме провадження у самостiйним |
рiзновидом цивiльного судочинства, його традицiйно визнача-1
ють як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК
справ про встановлення певних обставин (юридичних фактiв) або
певного юридичного стану осiб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
вiйськовоє служби за релiгiйними переконаннями суд на пiдставi
чинного на той час закону про обовязкову вiйськову службу
вирiшував, чи дiйсно релiгiйне вчення секти, до якоє належить
заявник, забороняу чи забороняло до 1917 р. вiдбування вiйсь-
ковоє служби i чи дiйсно до цього вчення належить заявник по
народженню та вихованню.
Як видно з перелiчених прикладiв, предмет судовоє дiяльностi
по справах, якi входили до окремого провадження, рiзний. У пер-
шому випадку суд надавав документовi виконавчоє сили - при
видачi судових наказiв; у другому - суд давав дозвiл на звернен-
ня стягнення у випадку недоємки на такi специфiчнi обукти, як
поточнi рахунки i вклади в кредитних установах; у третьому -
встановлював факт належностi заявника до релiгiйноє секти та
Див.: Тараненко В. Ф., Блазiсеев В. В. О видах гражданок ого судопроизвод-
ства в советском гражданском праве // Актуальньєе проблемьi теории й практики
ПравоСудия по гражданским делам. М., 1990, С.32.
6__________ГлаваХХН . __ ,
звiльняв вiд виконання державного обовязку ->обовязковоє
вiйськовоє служби. ; :
Неоднорiднiсть окремого провадження як самостiйного про-
вадження в структурi цивiльного процесу ще бiльше посилилась
у звязку з прийняттям Постанови ЦВК i РНК СРСР вiд 11 квiтня
1937 р., яка скасувала адмiнiстративний i встановила судовий
порядок вилучення майна у колгоспiв, кустарно-промислових
артiлей та громадян на покриття недоємок по державних i мiських
податках, обовязковому окладному страхуванню, обовязковим
натуральним поставкам та штрафам.
Конституцiя СРСР 1936 р. передбачала можливiсть судове-;
го оскарження неправильностей у списках виборцiв. Порядок!
розгляду цих справ був встановлений iнструкцiую НКЮ СРСР|
вiд 5 травня 1938 р. |
Незважаючи на те, що вказаними нормативними актами вста-|
новлювався особливий порядок розгляду цих справ, який принци-1
пово вiдрiзнявся вiд позовного та окремого проваджень, був прий-
нятий вже вiдомий законодавству термiн <окреме провадження>;
Разом з тим очевидно, що перелiченi категорiє справ, що були]
вiднесенi до судовоє юрисдикцiє, за своую юридичною природою
вiдрiзнялись вiд тих, якi у цивiльному процесуальному законо-
давствi були вiднесенi до справ окремого провадження, оскiльки
цi справи виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин. ;
В подальшому, аж до самого прийняття Основ цивiльного
судочинства Союзу РСР та союзних республiк, розгорнулася
гостра полемiка з цiує проблеми i визначилося кiлька точок зору.
Бiльшiсть вчених дотримувалася думки про уднiсть окремо-1
го провадження, яке включало як безспiрнi справи, так i справи,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, вiднесенi до
судовоє юрисдикцiє, i в яких також, як i у традицiйних справах
окремого провадження, на єх погляд, вiдсутнiй спiр про право2.
Деякi процесуалiсти вважали, що обуднання названих справ
у рамках окремого провадження, навпаки, у непереконливим3.
iдея про необхiднiсть спецiальноє регламентацiє проваджен-
ня по справах, якi виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
Див.: ГранбергВ. Учебник гражданского процесса. М., 1940. С. 73-76.
1 Див.: Советский гражданский процесе / Под ред. Ф. А. Клеймана. М., 1940.
С. i2; Абрамое С. Н. Советский гражданский процесе. М., 1952.
3 Див.: Авдюков М. Г. Видьi судопроизводства в советском процессуальном
праве/УВестник Московского университета. 1956. № 2. С. 109. - - -
337
Окреме провадження
|м, i видiлення цього провадження в самостiйний вид, поряд з
Ьзовним та окремим, знайшла закрiплення в Основах цивiльно-
\ судочинства Союзу РСР та союзних республiк.
Основи встановили порядок розгляду справ по спорах, що
иникають з цивiльних, сiмейних, трудових та колгоспних пра-
оиiдносин, справ, що виникають з адмiнiстративно-правових
iдносин, i справ окремого провадження. Справи, що виникають
адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого провад-
сення розглядаються за загальними правилами судочинства,
рiм окремих виняткiв, встановлених законодавством Союзу РСР
союзних республiк (ст. 1 Основ).
Таким чином. Основи сприйняли концепцiю рiзних форм
роваджень у цивiльному процесi.
При цьому позовне провадження розглядауться як загальна
Процедура вирiшення цивiльного судочинства. Що стосууться
провадження по справах, якi виникають з адмiнiстративно-пра-
йових вiдносин i окремого провадження, то вони пiдпорядкову-
ються загальним правилам цивiльного процесу, однак передба-
iають окремi винятки та доповнення.
Розмежування трьох форм провадження у цивiльному про-
цесi було сприйнято i розвинуто у ЦПК союзних республiк. Бiльш
Гого, це законодавче рiшення знайшло пiдтримку та подальшу
розробку в працях вчених-процесуалiстiв.
ЦПК УРСР 1964 р. до справ, що виникають з адмiнiстратив-
но-правових вiдносин, вiднiс справи по скаргах на неправиль-
ностi у списках виборцiв, по скаргах на дiє органiв та посадових
осiб у звязку з накладенням штрафiв, про стягнення з громадян
недоємки по податках, самооподаткуванню сiльського населен-
ня i державному обовязковому страхуванню (ст. 236).
До справ окремого провадження було вiднесено справи про
низнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про визнання громадянина померлим, про встановлення фактiв,
що мають юридичне значення, про вiдновлення прав на втраченi
цiннi папери на предявника, про оскарження нотарiальних дiй
або вiдмови в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права конструкцiя форм
проваджень, що закрiпленi в ЦПК, обгрунтовувалась, головним
чином, наявнiстю особливого предмета судового захисту i особ-
ливого порядку розгляду тих чи iнших справ, який, на думку
, багатьох авторiв, пояснюуться єх специфiчною материально-пра-
р , а..гдєгйуєУєу>i"-."-
7 338________iГдаЖУ>______________
вовою природою. Такi пiдходи призводили до висновкiв, що за
правилами, якi встановленi для розгляду справ, що виникають з
адмiнiстративно-правових вiдносин, не можуть вирiшуватись
спори про право, що виникають з цивiльних та iнших вiдносин.
З заявою або скаргою на дiє адмiнiстративного органу не може
бути обуднана вимога позовного характеру, а в порядку окре-
мого провадження не може бути вирiшена справа про встанов-
лення юридичного факту, якщо з ним звязано вирiшення спору
про право. В останньому випадку справа втрачау ознаки окре-
мого провадження i не може розглядатися за правилами i в тому
режимi, який встановлений для справ окремого провадження.
2. Юридична природа окремого
провадження
i Цивiльне процесуальне законодавство вiдносить до ок-,
ремого провадження справи про визнання громадянина обмеже-Ц
но дiуздатним чи недiуздатним; встановлення неправильностей i
запису в актах громадянського стану; визнання громадянина без-;
вiсно вiдсутнiм чи оголошення його померлим; усиновлення
дiтей, якi проживають на територiє Украєни; встановлення фактiв,
що мають юридичне значення; вiдновлення прав на втраченi цiннi
папери на предявника; оскарження нотарiальних дiй або вiдмо-
ви в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
Виходячи з того, що окреме провадження у самостiйним |
рiзновидом цивiльного судочинства, його традицiйно визнача-1
ють як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК
справ про встановлення певних обставин (юридичних фактiв) або
певного юридичного стану осiб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152