Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні, коли багато країн почали здійснювати перехід до регульованих ринкових відносин.
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства. Кожний етап розвитку суспільств зумовлює певні особливості функціонування ринку, певні інституті механізми ринкових відносин. Можна умовно виділити ряд етапів шляхів становлення ринкових відносин.
Перший етап — період від розпаду первісно-общинног ладу до виникнення капіталізму. Він характеризувавс формуванням ринкових відносин і простого товарного виробництв, Ринкові відносини відігравали підпорядковану роль, укорінювалис як правило, в надрах натурального господарства, потіснювали йоп Сприяючи встановленню зв'язків між раніш ізольованим суб'єктами господарювання (общинами, рабовласницьким латифундіями, феодальними помістями, селянським господарствами і т.п.), вони відкривали додаткові можливості дл розвитку виробництва і суспільства в цілому. Саме з розвита» торгівлі було пов'язане і часткове нагромадження капіталу.
Другий етап — капіталізм періоду вільної конкуренції. ВІ характеризувався розвитком ринкових відносин, їх широким глибоким проникненням у всі сфери і функції суспільної господарства. Цей етап тривав у більшості капіталістичних країн д межі XIX - XX ст. Ринок існував у своїй класичній формі, кол товар перетворюється в елементарну частку капіталістичної господарства. В цей період знімаються позаекономічні обмеженії на шляху вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, створюєш єдиний національний, а потім і світовий ринок. За цих уме головними важелями саморегульованої ринкової економіки стал вільні ціни й конкуренція.
Третій етап — переростання капіталізму вільн конкуренції в монополістичний капіталізм, а потім в державне монополістичний. Для даного періоду характерним є підривано класичного ринку, обмеження сфер його впливу державки регулюванням.
Історичний досвід розвитку класичного ринку свідчить, ш за своєю природою він є суперечливим і здатним завдяї притаманній йому стихійності призвести не тільки до прогресу, & й до депресії, криз і навіть до повного руйнування економічн системи. Тому потрібно було знайти ефективні засоби, й допомогли б обмежити стихійні сили ринку.
Вперше обгрунтував необхідність державної дії на ринкої економіку англійський економіст Дж. М. Кейнс. У протилежнім
60
економістам XVIII - XIX ст. Дж. М. Кейнс і його послідовники довели. що забезпечити безперебійність капіталістичного відтворення без втручання держави в економіку неможливо. Державу вони розглядали як головний стимулятор попиту і чинник активізації підприємництва в господарському житті. Саме рекомендації Дж. М. Кейнса допомогли уряду Рузвельта уникнути руйнівної дії "великої депресії".
Слід відзначити, шо у зв'язку'1 з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин. Кожна країна через специфіку розвитку, використовуючи історичний досвід, йде до ринку своїм шляхом.
Якщо узагальнити історичний досвід формування ринку в західних країнах, можна зробити такі висновки.
Формування ринкових відносин становить тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.
У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію (як творчу, так і руйнівну), яка, якщо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сфери і економічну систему в цілому. Не випадково фінансування фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами і асоціаціями, які не мають за мету здобуття прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним із елементів сучасного господарства. Держава навчилася регулювати попит і пропозицію, цю основу ринку, і, не порушуючи самої природи і механізмів на мікрорівні (підприємство), створила механізм регулювання ринку на макрорівні. Ринок став регульованим, що дає право за сучасних умов визначити моделі ринкових відносин у розвинених країнах як "соціальне ринкове господарство".
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, що якоюсь мірою відображає калії в економіці деяких країн наприкінці минулого століття.
-учасний же ринок — один із елементів іншої, значно складнішої
•истеми господарювання, елементами якої є:
61
— власне ринкові відносини, то грунтуються конкуренції економічно відокремлених виробників, вільних ціна; попиті і пропозиції і охоплюють ринок товарів та послуг, риної праці, ринок капіталу, фінансово-кредитний ринок та ін.;
— численні регулюючі інститути, в першу чергу державі головною метою яких є підтримка збалансованості попиту пропозиції, споживання і нагромадження товарної і грошової мас;
— система досконально відпрацьованого законодавства, встановлює "правила гри' на ринку, перетворює ринок із "дикого", •цивілізований: це антимонопольне (антитрестове) законодавс законодавство про власність, про угоди, договори і зобов'язані про захист споживача, про труд і соціальну захищеність;
— стан масової свідомості (культура, ідеолої правосвідомість);
— високоякісна інформаційно-аналітична база, ринкова інфраструктура (товарні біржі, біржі цінних папері служби зайнятості, інформаційні центри, рекламні агентсті служби безготівкових розрахунків тощо).
Отже, як свідчить світовий досвід, при теперішньому ріі розвитку продуктивних сил для конструктивного функціонуваї ринку і господарського механізму необхідним є контеї продуманих та взаємозв'язаних юридичних норм, компетентної дійового державного регулювання, певної суспільної свідомої моралі, культури.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства. Кожний етап розвитку суспільств зумовлює певні особливості функціонування ринку, певні інституті механізми ринкових відносин. Можна умовно виділити ряд етапів шляхів становлення ринкових відносин.
Перший етап — період від розпаду первісно-общинног ладу до виникнення капіталізму. Він характеризувавс формуванням ринкових відносин і простого товарного виробництв, Ринкові відносини відігравали підпорядковану роль, укорінювалис як правило, в надрах натурального господарства, потіснювали йоп Сприяючи встановленню зв'язків між раніш ізольованим суб'єктами господарювання (общинами, рабовласницьким латифундіями, феодальними помістями, селянським господарствами і т.п.), вони відкривали додаткові можливості дл розвитку виробництва і суспільства в цілому. Саме з розвита» торгівлі було пов'язане і часткове нагромадження капіталу.
Другий етап — капіталізм періоду вільної конкуренції. ВІ характеризувався розвитком ринкових відносин, їх широким глибоким проникненням у всі сфери і функції суспільної господарства. Цей етап тривав у більшості капіталістичних країн д межі XIX - XX ст. Ринок існував у своїй класичній формі, кол товар перетворюється в елементарну частку капіталістичної господарства. В цей період знімаються позаекономічні обмеженії на шляху вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, створюєш єдиний національний, а потім і світовий ринок. За цих уме головними важелями саморегульованої ринкової економіки стал вільні ціни й конкуренція.
Третій етап — переростання капіталізму вільн конкуренції в монополістичний капіталізм, а потім в державне монополістичний. Для даного періоду характерним є підривано класичного ринку, обмеження сфер його впливу державки регулюванням.
Історичний досвід розвитку класичного ринку свідчить, ш за своєю природою він є суперечливим і здатним завдяї притаманній йому стихійності призвести не тільки до прогресу, & й до депресії, криз і навіть до повного руйнування економічн системи. Тому потрібно було знайти ефективні засоби, й допомогли б обмежити стихійні сили ринку.
Вперше обгрунтував необхідність державної дії на ринкої економіку англійський економіст Дж. М. Кейнс. У протилежнім
60
економістам XVIII - XIX ст. Дж. М. Кейнс і його послідовники довели. що забезпечити безперебійність капіталістичного відтворення без втручання держави в економіку неможливо. Державу вони розглядали як головний стимулятор попиту і чинник активізації підприємництва в господарському житті. Саме рекомендації Дж. М. Кейнса допомогли уряду Рузвельта уникнути руйнівної дії "великої депресії".
Слід відзначити, шо у зв'язку'1 з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин. Кожна країна через специфіку розвитку, використовуючи історичний досвід, йде до ринку своїм шляхом.
Якщо узагальнити історичний досвід формування ринку в західних країнах, можна зробити такі висновки.
Формування ринкових відносин становить тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.
У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію (як творчу, так і руйнівну), яка, якщо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сфери і економічну систему в цілому. Не випадково фінансування фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами і асоціаціями, які не мають за мету здобуття прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним із елементів сучасного господарства. Держава навчилася регулювати попит і пропозицію, цю основу ринку, і, не порушуючи самої природи і механізмів на мікрорівні (підприємство), створила механізм регулювання ринку на макрорівні. Ринок став регульованим, що дає право за сучасних умов визначити моделі ринкових відносин у розвинених країнах як "соціальне ринкове господарство".
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, що якоюсь мірою відображає калії в економіці деяких країн наприкінці минулого століття.
-учасний же ринок — один із елементів іншої, значно складнішої
•истеми господарювання, елементами якої є:
61
— власне ринкові відносини, то грунтуються конкуренції економічно відокремлених виробників, вільних ціна; попиті і пропозиції і охоплюють ринок товарів та послуг, риної праці, ринок капіталу, фінансово-кредитний ринок та ін.;
— численні регулюючі інститути, в першу чергу державі головною метою яких є підтримка збалансованості попиту пропозиції, споживання і нагромадження товарної і грошової мас;
— система досконально відпрацьованого законодавства, встановлює "правила гри' на ринку, перетворює ринок із "дикого", •цивілізований: це антимонопольне (антитрестове) законодавс законодавство про власність, про угоди, договори і зобов'язані про захист споживача, про труд і соціальну захищеність;
— стан масової свідомості (культура, ідеолої правосвідомість);
— високоякісна інформаційно-аналітична база, ринкова інфраструктура (товарні біржі, біржі цінних папері служби зайнятості, інформаційні центри, рекламні агентсті служби безготівкових розрахунків тощо).
Отже, як свідчить світовий досвід, при теперішньому ріі розвитку продуктивних сил для конструктивного функціонуваї ринку і господарського механізму необхідним є контеї продуманих та взаємозв'язаних юридичних норм, компетентної дійового державного регулювання, певної суспільної свідомої моралі, культури.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43